Я, звісно, значною мірою Твітер-поет і Твітер-письменник, адже в більшості випадків мінімалізм моїх творів не виходить за обсяг 140 знаків. Що ж поробиш - не ми вибираємо часи, у яких живемо, проте епоха вибирає нас. І наша справа - уміти адаптуватися, пристосуватися, не втративши при цьому себе, свою унікальну індивідуальність.

Утім, не зважаючи на мій здебільшого інтернетно-мінімалістичний стиль, не завжди виходить триматися в його рамках. Інколи думка лине й лине, так інтенсивно, що текст виходить за межі заповітних 140 знаків. Я аж ніяк не пручаюся цьому, даючи творчій енергії вилитися в повній мірі. Тим паче, що окрім Твітеру є блоґ і навіть друковані видання, куди можна діти твори більших обсягів, оповідання чи есе.

Щоправда муза й такою різнобічністю не задовольняється: інколи виходить таке щось не дуже мале, що в твіт не влізе, але й не дуже велике, що і пост для блоґу з нього не зробиш. Для таких серединних випадків, на щастя, є контакт. Так звані міні-есея з чистою совістю постив на пабліку Постмодерністські уроки, де, гадаю, їм і місце. Однак пости на пабліках - то річ дуже швидкоплинна, та й не всі в них западають. Тож я вирішив зібрати докупи ті міні-есе в цьому пості - уже для більш широкої аудиторії. Себто для вас. Насолоджуйтеся.

- Хочу позбавитися від страху.
- Але страх - частина життя. Не відчувають страху тільки мерці.
- Тоді я хочу стати мерцем.
- Так бери лезо та ріж там де треба, тільки не вздовж, а поперек. Що зупиняє?
- Страх.

02.10.2013



Нас уже сім мільярдів. Раніше, коли кількість людей множилася, то народжувалось і більше етнічних культур. Розвиток же інформаційної епохи призвів до соціального парадоксу: людство неймовірно розростається, а культури навпаки глобалізуються та уніфікуються.

В західному суспільстві провідну роль зайняли субкультури, замінивши в цьому етнос. Що є субкультура? Фактично це клуб за інтересами, який набув риси автономного соціального угрупування, мінімальної культурної одиниці.

23.09.2013



Я зрозумів: я Шива, все навколо Шакті.
Шива я, а не мої слова, моє тіло, навіть мої думки, які є тонким проявом Шакті.

Я Пуруш, Дух, Душа, Бог, Абсолют. А все навколо - Пракріті, Матерія, проявлене.

Якщо це якийсь етап просвітлення, то відбулося це усвідомлення досить спокійно та беземоційно, без якихось подальших висновків і рішень. Просто розуміння.

15.10.2013



Цікавість - рушій життя.

Інтелект, здатність пізнання та потяг до знань - це все результат еволюції. Саме все це дало змогу нам не просто вижити, а стати домінуючим видом.

Наша еволюція значною мірою перемістилася в площину розуму. Очевидно, що розвивати ці якості та слідувати за цікавістю - це наш спосіб еволюціонувати.

Щоденна особиста еволюція - це адаптуватися до нових умов, роблячи правильні висновки про навколишній світ і керуючись цими висновками.

16.10.2013



Подорожуючи Західною Україною, я дедалі більше переконуюся, що патріотизм лежить в основі тамтешньої культури, будучи невід'ємним від неї. І згадую наших південноукраїнських патріотів, які просто мавпують західноукраїнські форми вираження любові до своєї землі, не маючи власного внутрішнього стержня. А звідки ж він візьметься? Місцеві патріоти часто навіть ненавидять малу батьківщину. У цьому нонсенс і парадокс. Закон еволюції від малого до великого, від простого до складного порушено, поставлено з ніг на голову. Тому й патріотизм південних українців часто є не щирим, а просто прив'язаністю до абстрактних форм - люблять якусь абстрактну Україну з книжок, а не справжню Батьківщину, яка їх звідусіль оточує, перебуваючи в деревах, будівлях, пташках, людях.

Варто для початку навчитися практично любити землю, де народився та живеш. Бо це і є батьківщиною, patrís - землею батьків, у першу чергу.

13.11.2013



Одна з теорій нейробіології полягає в тому, що кількість нейронів стала, а розвиток мозку відбувається за рахунок множення зв'язків між нейронами. Воістину, розвиток особистості в значній мірі - навіть більшій, ніж накопичення нових знань - полягає в множенні асоціацій між різними ділянками пізнаного, зв'язуючи знання воєдино в цілісну систему, інтегруючи нове знання з кожною раніше пізнаною галуззю знань. Дійсно, розумний не той, хто багато знає - звалище знання багато користі не несе - а хто може застосувати певне знання в різних ситуаціях і в різних контекстах. І чим гнучкіше ці ситуації й контексти, чим більше зв'язків у різних частин знань (виражених у біології нейронами), тим розумніше людина.

27.11.2013



Як бачите, міні-есе небагато, вони короткі, а думку я висловлюю чітко, без властивої художній прозі гри (окрім першого твори, який і не есе по суті). Заперечуйте, матюкайте, погоджуйтеся, вихваляйте, захоплюйтеся, висловлюйте надуману байдужість - для цього всього є секція коментарів. Дякую за увагу.

Я давно вже помітив, українській блоґосфері бракує самостійності. У чому це виражається? Постійні переклади російських статтей, причому не найкращої якості, у ліпшому випадку вичитані після того, як їх пропустили через ґуґл-транслейтор. Як бачимо, українці не позбавилися залежності від "старшого брата"і тут. Хоча всюди кричать про незалежність.

Звісно ж, є сайти і з українськими авторами. Утім, це переважно обридла політика, яка за 23 роки формальної суверенності вже сидить не в горлі, а в тім'ячку. А хочеться-то простої тематики: про повсякденне життя з його невід'ємними атрибутами, які в сучасного українця переважно кружляють навколо інтернету, робочих буднів і мистецтва (кінематограф, фото та інші сучасні форми включені).

Я не буду казати в лицемірному стилі маркетологів, що нарешті сайт, що повністю задовольнить перераховані нагальні потреби, з'явився. Я просто лишу посилання - Ріденс.



Вектор розвитку цього блогу задано в напрямку задоволення інформаційних потреб кожного українця. Доступний і невимушений стиль на актуальні теми - от і весь формат Ріденс, назва якого взята з афоризму Горація Ridens verum dicere - сміючись, казати правду.
І шанси донести останню значно більше, ніж у решти українських блогів з костурбатими ґуґл-транслейтівськими перекладами, бо в принципах Ріденс чітко вказано - тільки оригінальний контент й авторські статті. Українці пишуть для українців. Який буде результат такої діяльності - залежить уже від вас. Заходьте, коментуйте, коригуючи вектор блоґу, або навіть ставайте дописувачем, якщо маєте достатньо письменницького хисту та нахабності (яка й переконує в наявності цього хисту) - редакція Ріденс цілком відкрита до співпраці: звертайтеся до contact@ridens.com.ua.

Є що додати? Кажіть у коментах. А ще краще в коментах до статтей Ріденс. Не будьте дундуками - доля незалежності укрнеті залежить від кожного з нас.

Коли організовуєш сиквел концептуального заходу, то в голову часто лізуть думки-сумніви: "Навіщо це мені? Кому це взагалі потрібно?". Боротися з ними немає сенсу, бо відповіді на ці питання все одно не знайдеш: зазирнути в майбутнє, аби побачити, чи задовольнить подія відвідувачів, виступаючих та особисто тебе, немає змоги, бо майбутнього не існує, поки воно не перетвориться на теперішнє. Тому я не парив собі мізки, а просто зосередився на втіленні в життя того, що я хотів би бачити на заході. Зацитую свою промову, що відкрила літературно-музичний вечір Дзен-Хуєн ч.2:

"Ілюзія в буддизмі не означає, що чогось не існує, ілюзія означає, що все непостійне. Порожнеча в буддизмі не означає, що цього нема, порожнеча означає, що те, що є, не вписується в наші обмежені уявлення про це. Все просто стається.

Сьогодні ми будемо читати вірші, співати пісні та грати музику. Не надавайте цьому великого значення. Вірші - це просто набір слів. Музика - це просто набір нот. Пісні - це поєднання набору слів і набору нот. Це все повна хуйня. Що має значення - ваша реакція на все це. Я хотів би, щоб ви звернули увагу на те, що відчуваєте саме ви. Не намагайтеся зрозуміти вірші чи музику - це непотрібно, бо це неможливо. Я розумію, що ніхто мене не послухається, бо я просто чувак, який пиздить зі сцени. Тоді просто реагуйте щиро - і насолоджуйтеся моментом.

Дзен Хайль!"


І мушу визнати, що попри певні очевидні перешкоди, вечір все одно значною мірою вдався саме таким, як я й сподівався. А це, якщо підсумувати лаконічно, означає: дружня й неформальна атмосфера (чому значною мірою сприяло концептуальне оздоблення Дзен-кафе); натхненні виступаючі; зацікавлена, жвава та вдячна публіка; а по завершенню - відчуття приємної втоми в учасників, аудиторії та, звісно ж, в організаторів (я тут багато якаю, але насправді влаштовував вечір не один, а разом з піарщицею від Бога - Олександрою Озеровою, яка до того ж і вірші читала - про що нижче).

Певно, що найбільшою перешкодою можна вважати нестабільну політичну ситуацію в країні. Дехто дійсно дивувався ініціативі проведення літературно-музичного вечору в такі часи, не розуміючи, що культурні люди не вимерли, вони й далі вимагали мистецького життя в місті - тож лишалося тільки згадати рядки з Тичини та діяти:

Та нехай собі, як знають,
Божеволіють, конають,—
Нам своє робить!

Більше того, особисто я назвав би нинішній стан речей в Україні не перешкодою, а причиною. Люди зараз вкрай напружені, вони, підбурювані некомпетентними ЗМІ та маргінальними угрупуваннями, накручують паніку та навіюють одне одному зайвий ажіотаж. Він цього напруження можна збожеволіти. І оскільки ми не індійці з їхнім природним перком розслабленості, то мусимо шукати способи психічної релаксації, адекватні для людини Західної цивілізації. Звісно, у Миколаєві багато-хто вибирає бухло - утім, як відомо, це ближче до євразійської (я б сказав російської, але не хочеться ображати адекватних росіян) культурної парадигми. А прогресивна освічена українська молодь має набагато приємніший в усіх планах шлях - мистецтво. Саме мистецтво здатне відірвати молодого українця/українку від політичної суєти та какофонії неперевірених чуток, відрізати - бодай на короткий час - від впливів негативних еґреґорів, і, врешті-решт, дає змогу глибоко розслабитися, долучившись до вічного.


У порівнянні з попереднім Дзен-Хуєн можна виділити як плюси, так і мінуси.

Серед плюсів:
- Дзен-кафепереїхало на Московську, тож людям не довелося шукати заклад у нетрях лісковського парку.
- Захід проходив у залі, стилізованій під чайхану: по-перше, це перегукувалося зі східними нотками в концепції вечору, а, по-друге, планування було вельми сприятливе в плані звучання й акустики. До того ж, приміщення було осібне від спільної зали, тож люди, які прийшли просто посидіти в Дзен-кафе, не заважали нам, а ми - не заважали їм.
- Людей навідалося більше, ніж минулого разу, і при цьому їм усім було де розміститися - присісти, розсістися, розкапуститися чи навіть прилягти. Чайхана така чайхана.

Серед мінусів:
- Ми вирішили поекспериментувати з порядком виступу літераторів і музикантів - перемішали їх, прагнучи до більшої різноманітності. Як показала практика - аудиторія від цього більше втомлюється, а поділ на дві автономні секції - літературну та музичну - як і було на першому вечорі, є оптимальнішим.

Проте, не зважаючи на певну розтягненість у часі, виступила пристойна кількість поетів і музикантів - така щільність є позитивною ознакою. Нижче - коротко про кожного учасника, у хронологічному порядку виступу, плюс: фоточки, відосики, текстики.

Collective

Хлопці знову порадували виконанням старих добрих композицій світового рівня - у характерному стоунерському стилі з вкрапленнями милозвучної флейти. Цього разу колектив Collective мав діджея (який разом з тим грав на акустичній гітарі), тож моя барабанна допомога не знадобилася - драм-машина is a king. Зате ладнав з маракасом.

Володимир Греков

Цей відомий у мистецьких колах міста російськомовний літератор відкрив секцію поетів. Володимир порадував нас дотепним есеєм про природу жіночності, а також влучними віршами на межі високого й непристойного. Шарить чувак писати вишукано про, здавалося б, найнижче.



Джину мне с тоником –
Стану
Слоником,
С грустным хоботом
До колен,
Буду таким печальным дальтоником,
Видящим радугу, словно тлен.
Джину мне с тоником –
буду хроником,

Вяло себя превращая в бар,
Чтобы понять себя,
Стану сонником,
Джину мне с тоником – и сигар.
Тихо спиваюсь. Над подоконником
Звездное небо, да переплет…
Буду последним своим поклонником,
Слоником, плюнувшим на полет.


Кто меня поучает – я говорю: «Гуд лак,
Живи, как хочешь, а я по-своему буду;
У меня внутри малюсенький злой ГУЛаг
Где хватит места на Бога, Аллаха, Будду,
И на таких, стремящихся поучать…
Каждый себе учитель, я полагаю,
Каждый ставит себе немеркнущую печать
Нерукотворный памятник воздвигая.

Іра Пам'ятай

Ірина була присутня на першому Дзені-Хуєні, вона була присутня й на другому. Це як аксіома - бо куди ми без її віршів, що розкривають переживання сучасної молодої української жінки зі специфічним глибоко психологічним тоном. Окремо відзначу: за вірш про Сухий Фонтан - браво! Якраз нещодавно прочитав "Гру в бісер", тому лірика перегукнулася з моїм враженням від книги та спогадами про рідний серцеві район.




Молодість Йозефа Кнехта

Молодість Йозефа Кнехта з Сухого Фонтана
Стала чужим обличчям до стіни
У старій забігайлівці,
Де вода ллється з даху, а побиті шибки
Тріщать під ногами

Вдома його чекає затишна старість
Вона стелить нам ліжко,
На якому ми б’ємось одне об одно
І сміється мені услід
Бо я йду, як завжди, з пустими руками звідти

Під його ногами рипить торішній сніг:
«На стіні з`явиться портрет Йозефа Кнехта.
Я зі своєю молодістю та жагою до життя
Покину Сухий Фонтан назавжди»


Близнюки без обличчя

Тепер я людина без маски
Подивись на мене
Мій близнюк забрав у мене її
І примірив на себе

Тепер я ходжу наче привид
І ніхто не знає мене,
Окрім нього

Він забрав у мене всі мої лиця
Одірвав від обличчя шкіру
І повісив на нього табличку:
«Продано»
Більше мене ніхто не купить
Адже без обличчя я нічого не вартий

Матвій Милославський

Юний Матвійко порадував нас своїм гормонально-поетичним сплеском - такий відвертий і природний у своїх віршах. З музичною частиною виступу не склалося, бо гітара - не настільки простий у застосуванні інструмент як мовленнєвий апарат, і потребує тверезих рук. Тут згадується залізне правило з кількох років моєї музичної кар'єри: ніякого алкоголю до виступу, після - скільки забажаєш (хоча якщо викладешся по повній, то не те що бухати - ходити не схочеться, а єдиним бажанням буде завалитися в ліжко й спати).



Зачинені двері в легалку,
В глубоких синіх підвалах.
Де було і буде навалом,
Людей по статусу не зухвалих.

І кожного ранку там діти,
Казали, що їм вже по 20.
Питали у чурок в крамниці,
Що є нового, які в смерті види.

З дев'ятої й до передозу,
Школяр купує нову дозу.
Хімки типової: для себе і друзів,
Прийде він додому, чи спатиме в калюжі.

Садова, Фалєївська і Декабристів,
Три янголи рецидивістів.
Вони відкриють знову сині двері,
І ледь у передозі,
Пацик доповзе, стискаючи полтінік у долоні.


Бывает так, что кончишь быстро,
Бывает даже невзначай.
Однако думать нужно хитро,
Иначе "худшему"бывать.

Так "редко"может и не повезти,
А едкий яд в тебя вползет.
С собой последствия способны принести,
Плоды "печали"и на взлет.

А если думать сможешь быстро,
Надеюсь, друг мой, тебе свезет.
А если легкомысленным ты быть привык,
Не удивись, что вскоре ты услышишь детский плач и крик.

Олександра Озерова

Про Олександру навіть писати нічого не хочеться, адже її репутація говорить сама за себе. Тільки зазначу, що окрім активної участі в організації, вона також поділилася своїми сексуально нестримними віршами.


Ха

Я путаю переключатели
И не знаю в какую сторону
Крутить замок.
Я не знаю, где таится зачатие
И в чем заключается порок
Где начало строк,
Которые прочла бы
И сказала бы: “Дома”,
Чтоб возвратиться,
Чтобы почувствовать.
Снова.

Мыльные пузыри

Я больше не звоню тебе,
Когда приезжаю в город
Ты мне все еще дорог,
Но уже лишь как
Кружочек пенки,
Что остается
После того как
Лопает мыльный
Пузырь,
Правда, твой скрин...
Засматриваю до дыр.

Что после
Изгиба бедер,
Что схож
С горами Крыма?
Полумрак,
Мертво розовый
Свет совдеповского
Светильничка над
Диваном.
Я тебе чаще спамом,
Чем твоих рук
Холодом
По свежим ранам
От родных ногтей,
Что ломались
О родной кожу.
В темноте лежа
Мы были с тобой
На короткой:
Я робкой, а ты...

Ты - последняя, на коня!
Что не лезет
В глотку.


Вокруг да около

Здесь влажно,
Здесь пахнет морем.
Очередной занюханный
Музыкант
Печатает бестактное “сорри”,
Я сворачиваю
Во двор
Своего Асташкина 9 -
Любимый одесский дворик,
Где поутру топают
Красные кеды,
А бутылка шипящего
Нагревается в холодной руке,
Где на уголке
На стыке
Стен
Поджидает мальчишка
С почтальйонкой
Через плечо.
Около парадного входа,
У избитого порога;
Поднимается по пятам
На третий, не проронив
Ни слова.

Так вот где, оказывается,
Дома!


#нубля

Я умею дышать
Сквозь ингалятор
Парами “Боржоми”,
Надевать платье от...
Давать на хлеб,
Стонать почти довольно.

Могу выкушать грамм
За сутки,
Изредка за двое.
Я вегетарианка.
Это мне говорят, что
Вегетарианцы сидят на сое...

Тот парень не знает,
В каких притонах бывала,
У кого в социальных сетях
В графе “друг”,
А кому раздвигала.

Ты тоже не знаешь,
Но тебе все не ймется,
И если у нас тут словесная бойня,
То любопытно - кто чем дерется?
Жень, покажи нам свои стихи - посмеемся.

01/02/2014

Юра Кучеренко

Юрій - цікавий молодий інтелектуал. Його творчість непроста - автор явно не прагне полегшити сприйняття своїх ідей спрощенням мови, тож потрібно вникати, аби взріти суть. На вечорі, де виступи відбуваються з невеличким поспіхом, слухачам це, певно, не дуже вдалося. Тому тут є чудова нагода вивчити один з читаних творів Юри детальніше. Кому треба більше - клікайте на ім'я, там посилання на його паблік вконтакті.

Натхнення - метелик, що полем літає.
Всі бачать, милуються, дехто зітха.
Та як упіймати - один лише знає.
Як вийде він - гомін одразу стиха.

Всі дивляться з захватом, дехто на заздрість,
але що захоплено - сумнів мина.
"Коли упіймає - ото буде радість!"
Глядацька вмить зводиться ціла стіна.

Він знічений поглядом натовпу дуже,
але від завдання відмовитись зась -
лиця не покаже й мине всіх байдуже.
Поперед всіх вийшов. Все, гра почалась.

Умить усі подихи затамували -
на полі почався запеклий двобій.
Бо мало красу щоб у руки впіймали -
малюнок незрушений треба на нїй.

Сміливець вже втомлений, мало не мертвий,
та спроби свої не полишив й на мить.
До цілі своєї рушає відверто,
хоч й серце від болю давно вже щемить.

І ось перемога, юрбою як хвиля
вже котиться схвальний, захопливий крик:
" ... ну ось, не дарма так доклав він зусилля!
... ну що за один, просто маг, чарівник!"

Герой піднімається. Втома і гордість -
в руках, як у клітці, шедевр трима.
Про те що старався він добре, на совість,
ні сумніву дрібки ні в кого нема.

Так тихо навколо, здіймаються пальці...
За мить всім відкриється божа краса.
Всі стримано дивляться в руки зухвальцю...
В усіх очі в сльози, як вранці роса.

Відкрились нарешті долоні на огляд,
і линуло звідти проміння сяйне -
відвести довелося майже всім погляд,
доки теє світло хоч трохи мине.

Але воно сяяло дужче, невпинно,
весь натовп поволі і стиха пішов.
"Занадто яскраво, та так не повинно!.."
Заняття собі кожен інше знайшов.

Лишилося двоє: ловець і незрячий.
У першого сльози щоками біжать.
Той другий здивовано скаже: "Юначе?
чого це тобі забаглось сумувать?"

Відмовить зажурений мудрому старцю,
що натовпу байдуже до його справ,
і всю його втомливу, змучену працю
не перший вже раз, наче сон, забував.

"Я скажу відверто тобі милий друже,
що натовпу схвальність - весняна вода.
Як тільки відступить байдужості стужа,
і чудо - повернеться знову вона.

Та це лише аверс монети, послухай
у творчості й праці лиш те головне -
отримати з неї упевненість й радість,
а слава й визнання, як треба - прийде".

У крикові зайдеться бідний, заплаче:
"Яке визнання, ба ж, не бачать цього!!
Здобуток весь мій оцінив лиш незрячий -
хіба ж це все варто лиш слова твого?

Усміхнено старець відмовить герою
"Я бачити темряву завжди лиш звик,
і тут залишився, бо знахідку твою
Я БАЧУ. І морок хоч трохи, та зник".

Артем Бебик

Ну, я - це я, що ще додати? Краще покажу вам відео.


Я традиційно роздавав аркуші з віршами, а люди знову просили автографи. З чого б це?

Деякі вірші змазані через перерви в зйомці, але не хвилюйтеся - я якось викладу всі нові поезії в текстовому форматі.

Ксенія Слободенюк

Мила дівчина вийшла й зачитала свої милі вірші. Поетичний талант плюс оригінальність стилю безсумнівно присутні, проте бракує розкриття перформансу. Бажаю творчих успіхів і подальшого розвитку.



Мой отец зачастую со мной молчит.
За плечами у него мир и карта, расчерченная огрызком деревянного карандаша,
Там же стопки проявленных фото, альбомы, девятнадцатый пыльный Зенит,
Одногруппники - режиссёры, ученики, года-города.

Мой отец с 18-ти с бородой, с детства - в очках,
с младенчества в книгах, толкованиях и в себе.
Мой отец - умник , остряк и смельчак.
Простить - не прощает , и вообще он явно сам себе на уме.

Я - не лучшая дочь. Плохая новость , буду всадником без головы.
В моих графоманских строках слишком много местоимений, глупых тем, умственный карантин.
За ужинами в бокалы - вина, в разговоры - океанно воды.
Молчи-кричи-говори, но ты - самый памятный и единственный из мужчин.

Мой отец со мною молчит.
Улыбаться мне нет причин.


я задихаюся
я тут , знаєш, шукала свою тишу, як сліпий з палицею,
знаєш, а знайшла знов у собі тебе,
і тепер
шукаю . свій спокій . дарувати тобі
і ти вір
крилаті вирази знову виразять-виріжуть мої крила
не для мене ж був створений вирій

просто коли прокидаєшся вночі
думаючи
про якусь людину
хвилину ,
у цьому щось є,
щось йде
з тебе, то душа витісняється напевно
і певно
що живучи у моїй голові п'єш мою гордість замість кави
і навіть
коли писатиму про стелі у моїх творах завжди будеш ти

у душі коти
у душі кішки кігтями впиваються
коли граються
і нам по черзі моторошно спати
кошенята їдять метеликів в животі

я бажаю тобі
тепла
такого несамовитого,
щоб пити
і не напитися
ти - мій темний бік внутрішньої медалі
слабкість
палкість
ти протагоніст-секта.
ти скептик
ти слухай мене
хай мине
все
хай минає
бо що робити, коли я мучу себе своїми ж вигаданими словами
нововведення в мені-неологізми душісерця
натщесерце
наче серце
то шматок твого міста
досить лізти
у мої сни
не стій наді мною
я задихаюся.

Фенька

Синьоволоса дівчинка зачитала нам свої несиновольосі вірші. Що хочу відзначити - поетеса дуже й дуже щира у своїй творчості. За це лойс.


И нет времени в тысячах лет,
Что бы мне расхотелось плакать.
Есть ли смысл мне искать ответ,
Портить солнцем сырую слякоть?

Я каждый день заставляю себя уходить.
И каждый день умоляю себя остаться.
Из желаний: забыться и пить.
Пить много и матом ругаться.

Будь умней: промахнись мимо цели!
Не робей, укуси побольнее!
Громко в сердце чужие ели, пили, пели…

И есть время!
И тысячи лет, в раздраженной и гадкой манере,
Мокрым пальцем в чужой слюне,
Страницы сердца листают
Еле
Еле
Еле

08*07*13


Ты скажи, в чём моя вина?
Я извинюсь, изменюсь, исправлюсь!
Объясни, от чего здесь стена?
Или я тебе больше не нравлюсь?

Ты решительной тонкой рукою
Подписала мне смертный приказ.
Ах, скажи, как жестокой такою
Можно быть и разбить наш баркас?

Ты поверь, я почти не тоскую.
И не пью от печали вина…
Но не вижу я рядом другую.
Так скажи, в чём моя вина?

Я не брошенный пёс на алее,
И не тихо опавший лист.
Ты не бойся и бей смелее,
Пока в сердце безумном твист!

За окном ни дождя, ни тучки.
Безмятежная глубина.
И я не жду, как влюблённый пёс ожидает случки.
Но скажи, я прошу, в чём моя вина?


Сніг за вікном. Гаряча чашка кави.
Холодний ніс. Розхристана печаль.
Там, за вікном, червоний світ заграви.
Сліз золотих жорстоко трощить даль.

Ген, в небі, хмарами по лихоліттю,
Літа думок вже збочена вуаль.
А їй би так хотілось залишитись миттю...
За сніг? Хоча би за медаль.

Вона ж бо варта цілих снів і волі.
Як було завше - золото в ціні.
З підбитим оком йде по полю доля -
До крові ранить ноги на стерні.

OakTheBand

Другий Дзен-Хуєн - другий виступ OakTheBand. Приємний вокал, майстерний гітарний акомпанемент, ніжний ліричний стиль - що ще потрібно для медитативного занурення в царство нот?

Павло Каратай

Цей хлопець, можна сказати, виявився приємним відкриттям. Дуже глибока й детально пропрацьована поезія зі значною епічною складовою вирізнялася своїм оригінальним стилем на тлі переважно побутової та інтимної лірики. Звісно, до мого схвалення примішується особиста симпатія до фентезі, вплив якого на поезію Павла явно відчутний - утім, навіть якщо судити об'єктивно й безсторонньо, твори, безсумнівно, сильні.




Заклинание

Белым словно мел пеплом веки укутаны,
Снежным мягким настом все тропки запутаны.
Десятый январский вечер тихо клониться к полночи,
Воин губами шепчет заклятье о помощи,

Крылатый уголёк из под небес,
Слети мне на плечо и я вздрогну весь,
И тот сумрачный путь, что жизнь моя,
Позабуду навсегда узрев тебя.

Ночью будет бой, встанет рать древней нечисти,
А на запястье её платок талисман, символ вечности,
Пред глазами, слезами пропитаний дочки сон,
Возмущенный сын, что с собой не взял, что один ушел.

Крылатый уголёк из под небес,
Сохрани их если я лягу здесь,
И тот сумрачный путь, что жизнь моя,
Будет годом счастья за миг страдания.

Холодный зов рогов пробудет ото сна,
И грозный клич зажжёт под латами сердца.
Он встретит зло извивами клинка,
И стерпит боль сжимая край платка.

Крылатый уголёк из под небес
Слети мне на плечо и я вздрогну весь
И тот сумрачный путь, что жизнь моя,
Позабуду навсегда узрев тебя.

Белым словно мел пеплом веки укутаны,
Снежным мягким настом все тропки запутаны.
Десятый январский вечер тихо клониться к полночи,
Воин губами шепчет заклятье о помощи,

Крылатый уголёк из под небес,
Сохрани их если я лягу здесь,
И тот сумрачный путь, что жизнь моя,
Будет годом счастья за миг страдания.

Врата открыты, всем кто выжил в награду детский смех
А с права на стальном плече от углей след… от углей след.


Каштановый рассвет

По колено в морях из проплаченной лжи,
По макушку в степях закопают мечты,
Эти звери, за деньги разденут святых,
Эти монстры, за власть смертью кормят живых.

Я хочу быть другим, я совсем не такой,
Я давно не делился собою с тобой,
Если губы в крови и надежд больше нет,
Крикни мне как за полюсам вспыхнет рассвет.

Я найду к тебе путь по замерзшим слезам,
Я за меч кузнецу тихий голос отдам,
И раздутых от власти, на зависть пирам,
Мертвых монстров придам я огню и червям.

Бегом сквозь пылающий город и падают наземь замки,
Отступает дрожь, отступает холод здесь больше не будет тоски,
Ласточка, объятья, улыбка и тёплые слёзы – нежный поцелуй в ответ,
По капле дождь, по мигу грозы, и в волосах твоих каштановый рассвет.

Я найду к тебе путь по горячим губам,
Научи меня говорить…


Отчаянье

Как много в этом мире душ людских
Сколь мало среди них достойных
И как же трудно полюбить таких порой подлых и безвольных
Гнилых натурой и с сердцем черным как вуаль?
Чьей партитурой будет ложь, а жертву им не жаль

Когда предать тебя им легче...
Чем душу обогреть чужую словом, теплотой
Им не суметь уж точно мне поверьте,
Узнать, что значит слово боль.

Когда твои старанья неприметны...
И даже помощь не оценит не один...
Как полюбить?
Когда железные кареты, вместо души,
Перед глазами всё у них?

Если нужна отнюдь им не любовь?
Тогда ты станешь просто глуп, или жесток на веки...
Но ещё есть отсюда выход, одна не занятая роль…
Чернилом жизни напиши рассказ "О человеке"

Не будь слепым ты для любви, для безразличия ослепни,
Мир океаны пустоты,
Но в нем чистейшие моря воды поверь уж мне отнюдь не редки.


Вой… Вой… Вой
Слышен вой… Пора на войну,
Бери меч, ставай в строй,
Точи коготь и клык и в подвале старик,
Ты запри свой покой, вспомни молодость,
Пой…

Если столкнутся мечи, то узнаешь ты,
Если столкнутся мечи, то узнаешь ты,
О народе что живёт в гуще лесной и хочет быть вечно свободен,
О сказаньях, что принесём с собой про далёкое бескрайние море,
И о том как выглядит страх, когда солнце из глаз тебе выгрызут волки.

Это поверь ещё и не страх, ещё и не смерть, ещё и не воля,
Это ещё лишь бледный закат, и из ратных баллад, ты услышишь о горе,
О том как в лаву повержен Тифон.
Как распят царь Велдон.
Как навеки заснула Елена.

Можешь дрожать, ведь идём за тобой и оставлен покой,
Не спасут тебя Сила и высокие своды,
Бурый огонь путеводной звездой,
В сердце воина безумной породы.

Если столкнутся мечи, то узнаешь ты,
Если столкнутся мечи, то узнаешь ты,
О народе что живёт в гуще лесной и хочет быть вечно свободен,
О сказаньях, что принесём с собой про далёкое бескрайние море,
И о том как выглядит страх, когда солнце из глаз тебе выгрызут волки.

И очиститься вой,
И промолвит к нам зверь,
Голосом Бога,

Голосом Бога,

Голосом Бога.


Свет данный твоею рукой
Повсюду тени из сомнений, ошметки прошлых обязательства.

Кто не ошибся тот и не искал
Кто не осекся, тот не убеждал
Кто вред не причинял - добра не видел
Кто благо не творил - тот зла не понимал

Время пришло в путь собираться...
Мост радужный детьми утерян,
Сеть паутины разрывая “ не свернуть, и не сдаваться” – просит её образ,
Будь же смелым…

Иди... иди... всего лишь иди...
Сквозь боль крики - "беги!!!"... не слушай... иди...
Всего лишь иди...

Я помню тот свет данный твоею рукой...
Но кровавый рассвет плывёт над звёздной каймой...
Я знаю мой меч, словно жнец положил многим жизням черный конец...
Прочь вымысел... правда здесь одна...
Я боялся смотреть, убивая врага...
Сколь было их много я не исчислял...
Боялся... Боролся... И горевал...
Теперь... в душе тихо как у птенца...
Там всё же уютно как у костра...
Есть знаний немного и силы запас...
Всё верить... Всё гнаться... И различать...

Как ужасно терять свет данный твоей рукой...
Он суть возрождения...
Он не пустой!

Мне ныне не страшно один на один...
В строю иль колоне...
Средь лесов иль равнин...
Спокоен под песни идущий на рать...
Известно ему как смерть презирать...

Иди... иди... всего лишь иди...
Сквозь боль крики - "беги!!!"... не слушай... иди...
Не сворачивай.Всего лишь иди...

Вестимо легко быть дураком...
Иль истину помнить, обладая дворцом...
Должно быть хоть что то... крупица на платке
Ты смешон фатум... в хрустальном ларце...

Как ужасно терять свет данный твоей рукой...
Он суть возрождения...
Он не пустой...!!!

Я ложь не возьму с собою в путь...
Пускай рассудок твердит "забудь"...
Для веры всё безлико... ведь лик один...

Там семисцветие радуги ждёт...впереди...

Иди... иди... всего лишь иди...
Сквозь боль крики - "беги!!!"... не слушай... иди...
Не сворачивай. Всего лишь иди…

Я не потеряю свет данный твоею рукой,
Он суть возрождения
Он не пустой... не пустой... Не пустой

Олег Дорош

Олег Дорош, відомий у миколаївських мистецьких колах україномовний поет, закрив своїми проникливими віршами секцію літераторів.

Last Gasp of Jaco

Хлопці з цього прекрасного вокально-інструментального ансамблю, переорієнтувавшись на один вечір з експериментального металу на невимушені акустичні пісні та підпрягнувши мене підігравати на маракасі, закінчили вечір і побажали всім приємних сновидінь.

Трошки вдячної публіки

Це не чувіха з Die Antwoord.

Це не Луї Гаррель.

А це гарні дівчатка. І вони раді.

Тут і далі - кохання. Одне до одного, до поезії чи до втикання, себто вічного.

 


Більше фототут. Окрема подяка руденькій-маленькій Ксенії Баторі.


Ну, і наостанок - веселі перерви. На якому ще літвечорі можна зустріти такі?




Отже, сталося все, як сталося. А я забув прочитати вірш, який ну прямо ніби для вечору був написаний:

Сучасний дзен-вірш

Веб-сторінка
Потім ще веб-сторінка
А за нею ще одна

21.01.2014


Висновок:не втягуйтеся в сансару мережі. Краще ходіть частіше на мистецькі вечори - провітрюйте мізки.

Утім, вище виснуване не означає, що мережа не може бути корисною (пам'ятаймо, що сансара - це нірвана, за умови правильного ставлення) - тому не забудьте залишити вашу думку про описаний у даному звіті захід - велкам ту коментс. Миколаївські хіпстери вас не забудуть.

Лінощі - це брак мотивації. Це не я придумав, це думка психологів. Я можу лише додати, що недостатність усвідомлення - у тому числі й емоційного - для чого тобі щось потрібно (що по суті і є мотивацією), дійсно усуває бажання робити зусилля для досягнення цієї мети.



Утім, кожен знає, як часом тяжко налаштувати себе на якусь мету, хоч вона нібито й потрібна. Я не психолог, але зазначу, що таке часто буває через неправильність обраних методів, себто недостатнє врахування індивідуальних схильностей і рис. Тож тут варто передусім розбиратися в собі та чесно й тверезо оцінювати свої можливості.

Ну, а для подальших дій потрібне наснаження енергією. Це - натхнення. Саме для цієї мети я й склав цю збірку цитат для мотивації та саморозвитку. Я давно веду паблік Вислови відомих людей людей українською, через мене проходить безліч афоризмів - і ця підбірка дозріла наче сама собою. Усі цитати від видатних людей, що чогось досягнули на своїх життєвих шляхах, тож до них можна сміливо прислухатися (зважаючи на відкритий мною закон слушності прислухання до порад).


"Будь тим, ким ти є."Фрідріх Ніцше

"Якщо ви навмисне збираєтеся стати менш визначною особистістю, ніж дозволяють ваші здібності, я попереджаю, що ви будете глибоко нещасною особистістю."Абрахам Маслоу

"Якщо в людини з'являється можливість вести незвичайне життя, вона не має права від нього відмовитися."Жак-Ів Кусто

"Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності."Григір Михайлович Тютюнник

"Геній – це на дев'яносто дев'ять відсотків праця до незмоги та на один відсоток гра уяви."Томас Едісон

"Кожен дар набуває здатність до функціонування через виконання своєї функції."Герберт Спенсер

"Самоактуалізація - це праця заради того, щоб зробити добре те, що хочеться зробити."Абрахам Маслоу

"Щастя – не якийсь божий дар, а досягнення, якого людина добивається своєю внутрішньою плодотворністю."Еріх Фромм

"Важливо ж відразу поставити себе в норму, бо норма й розпорядок – перша запорука досягнень!"Валер'ян Петрович Підмогильний

"Розвиток особистості означає вірність власному закону."Карл Ґустав Юнг

"Виберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня в своєму житті."Конфуцій

"Легка тому робота... хто її робить по своїй волі."Панас Мирний

"Мільйони людей мріють про безсмертя, не знаючи, як провести сьогоднішній день."Свамі Сатьянанда Сарасваті

"Безглуздо складати плани на все життя, не будучи володарем навіть завтрашнього дня."Сенека

"Апріорі життя не має сенсу. Це ми створюємо для нього сенс."Жан-Поль Сартр

"Життя задихається без мети."Федір Михайлович Достоєвський

"Ніхто нас не спасає, окрім нас самих, ніхто не має права та нікому не під силу зробити це."Ґаутама Будда

"Знаходячись у дупі, ти можеш зробити дві речі. По-перше - постаратися зрозуміти, чому ти в ній знаходишся. По-друге - вилізти звідти... Вилізти з дупи треба лише один раз, і після цього про неї можна забути. А щоб зрозуміти, чому ти в ній знаходишся, потрібне все життя. Котре ти в ній і проведеш."Віктор Олегович Пелевін

"Знаєш, друже, або ти віриш у себе, або падаєш."Джим Моррісон

"Як відрізнити сильну людину від слабкої? Якщо життям незадоволена сильна людина, то вона пред'являє претензії до себе, а якщо слабка – то до інших."Хань Сян-цзи

"Ненавидячи когось, ти ненавидиш в ньому щось таке, що є в тобі самому. Те, чого немає в нас самих, нас не хвилює."Герман Гессе

"Якщо вже пам'ятати гріхи, то пам'ятати тільки свої."Св. Іван Золотоустий

"Єдина людина на Землі, яку ми в силах змінити, це ми самі."Ошо

"Знайти себе неможливо – себе можна тільки створити."Джонні Депп

"Людина, яка мало чекає від себе в житті, мало й отримує."Зиґмунд Фройд

"Еволюція людини – це ланцюг безперервних сумнівів."Сергій Володимирович Міхалок

"Велична натура страждає від сумнівів у власній величі."Фрідріх Ніцше

"Хто часто озирається, ризикує спотикнутись і впасти."Еріх Марія Ремарк

"Якщо ти направився до мети та станеш на шляху зупинятися, щоб кинути камінням у кожну собаку, що на тебе гавкає, то ніколи не дійдеш до мети."Федір Михайлович Достоєвський

"Геній не помиляється. Його помилки передують відкриттям."Джеймс Джойс

"Ніяке щастя в невігластві неможливе."Еміль Золя

"Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних."Григорій Савич Сковорода

"Освіта – це не заповнення відра водою, а запалювання вогню."Вільям Батлер Єйтс

"Найважливіше – не те велике, до чого додумались інші, але те маленьке, до чого прийшов ти сам."Харукі Муракамі

"Щоб удосконалити розум, треба більше думати, ніж заучувати."Рене Декарт

"Те, що дійсно треба знати, не розтлумачить ніхто."Оскар Вайлд

"Ніколи не дозволяй школі перешкоджати твоїй освіті."Марк Твен

"Учитися ніколи не пізно."Квінтиліан

"Людина освічена – та, яка знає, де знайти те, чого вона не знає."Ґеорґ Зіммель

"Тільки той, хто робить, чомусь навчиться."Брюс Лі

"Знання – у дії."Еразм Ротердамський

"Рішення – природна реакція на інформацію. Якщо природні реакції гальмуються, народжується невроз. Або отупіння, коли нове знання перестає бути подразником, перестає бути "новим", перестає бути знанням."Дмитро Олександрович Корчинський

"Я завжди можу вибрати, але я мушу знати, що навіть у тому випадку, коли я нічого не вибираю, я тим самим усе-таки вибираю."Жан-Поль Сартр

"Завжди пам’ятай про кінець та про те, що змарнований час вже не вернеться ніколи."Тома Кемпійський

"Година роботи навчить більше, ніж день пояснень."Жан-Жак Руссо

"Блаженство тіла полягає в здоров'ї, блаженство розуму – у знанні."Фалес

"Знання – настільки цінна річ, що їх не соромно добувати з будь-якого джерела."Тома Аквінський

"Не прагни знати все, щоб не стати у всьому невігласом."Демокріт

"Роби якомога більше помилок, тільки пам'ятай одне: не припускайся однієї й тієї ж помилки двічі. І ти будеш зростати."Ошо

"Велику перевагу одержує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися."Вінстон Черчилль

"Помилки – це розділові знаки життя, без яких, як і в тексті, не буде сенсу."Харукі Муракамі

"Не помиляється той, хто нічого не робить, хоча це і є основною помилкою."Олексій Миколайович Толстой

"Помилки відбуваються від невміння робити правильні висновки."Гален

"Невдача – це просто можливість почати знову, але вже більш мудро."Генрі Форд

"Ступенем до перемоги стає нам кожний, хоч невдалий, зрив."Богдан-Ігор Антонич

"Як чудово, що ми зустріли парадокс. Тепер у нас є надія на якийсь прогрес!"Нільс Бор

"Помилки - ворота, що ведуть до відкриттів."Джеймс Джойс

"Закрийте двері перед всіма помилками, і істина не зможе ввійти."Рабіндранат Тагор

"Наші вади – це продовження наших достоїнств."Ларошфуко

"Щоб дійти до джерела, треба плисти проти течії."Станіслав Єжи Лєц

"Доля сприяє сміливим."Вергілій

"Якщо ви зможете знайти шлях без жодних перешкод, він, імовірно, нікуди не веде."Ернесто Че Ґевара

"Серед людських дій найважливіші ті, які не можна повторити вдруге. Те, що можна повторити, залиш краще роботам."Кодо Савакі

"Якщо щось і варто робити, то лише те, що прийнято вважати неможливим."Оскар Вайлд

"Я не настільки вбогий, аби бути завжди лише самим собою."Єгор Летов

"Раз у житті фортуна стукає в двері кожної людини, але людина в цей час нерідко сидить у найближчій пивній і ніякого стуку не чує."Марк Твен

"Боятися треба не смерті, а порожнього життя."Бертольт Брехт

"Дарма прожите життя – це рання смерть."Йоган Вольфганг Ґете

"Ніщо так сильно не руйнує людину, як тривала бездіяльність."Аристотель

"Життя вимагає руху."Аристотель

"З усіх утрат втрата часу найтяжча."Григорій Савич Сковорода

"Ліниві – завжди посередні люди."Вольтер

"Не той ледар – хто нічого не робить, а той, хто міг би доцільніше використати свої сили."Сократ

"Неробство – мати нудьги."Стендаль

"Натхнення – це такий гість, який не любить відвідувати лінивих."Петро Ілліч Чайковський

"Не варто чекати натхнення – за ним треба бігти з палицею."Джек Лондон

"Мудрий соромиться своїх недоліків, але не соромиться виправляти їх."Лао-Цзи

"Пора припинити чекати неочікуваних подарунків від життя, а самому робити життя."Лев Миколайович Толстой

"Якщо ви думаєте, що зможете – ви зможете, якщо думаєте, що ні – ви маєте рацію."Мао Цзедун

"Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить."Іван Якович Франко

"Єдине, що має значення – це зусилля."Антуан де Сент-Екзюпері

"Будь-які перешкоди долають наполегливістю."Леонардо да Вінчі

"Неспокій – це невдоволення, а невдоволення – найперша умова прогресу. Покажіть мені цілком вдоволену людину, і я вам відкрию в ній невдаху."Томас Едісон

"Хто блукає – не заблукав."Джон Роналд Руел Толкін

"Єдине щастя в житті – це постійне прагнення вперед."Еміль Золя

"Праця, одна лише праця, є нашим учителем і керівником. Хто справді працює, той не потребує титулів. Сама його робота є для нього честю."Генрі Форд

"Роби велике, не обіцяючи великого."Піфагор

"Якщо людина має багато вільного часу, вона небагато досягне."Сунь Цзи

"Щоб дійти до мети, потрібно, перш за все, йти."Оноре де Бальзак

"Той, хто сміє змарнувати одну годину часу, не зрозумів цінності життя."Чарльз Дарвін

"Треба так опанувати свою майстерність, щоб під час роботи так само мало думати про неї, як пішохід – про правила механіки."Лев Миколайович Толстой

"Беріться лише за ту працю, що відповідає вашим силам, бо якщо тягар виявиться надмірним, ви ризикуєте опинитися в багнюці."Данте Аліґ'єрі

"Кого можна вважати розумним?.. Того, хто прагне лише до мети, якої можна досягти."Тома Аквінський

"Для початку навчіться малювати та писати як старі майстри, а вже потім дійте за власним розсудом – і вас поважатимуть."Сальвадор Далі

"Найдужча з усіх аморальностей – братися за справи, які не вмієш робити."Наполеон І Бонапарт

"Якщо тобі не подобається те, що ти отримуєш, зміни те, що ти даєш."Карлос Кастанеда

"Даруй світло, і пітьма зникне сама по собі."Еразм Ротердамський

"Нещасною чи щасливою людину роблять тільки її думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, вона керує своїм щастям."Фрідріх Ніцше

"Світло бачиться тоді, коли світло в очах є."Григорій Савич Сковорода

"Життя справді складне, і єдиний у нього підручник – досвід."Григір Михайлович Тютюнник

"Життя – це складне, копітке ремесло, і потрібно докласти зусиль, аби йому навчитися."Оноре де Бальзак

"Що користі в тім, що ти багато чого знав, раз ти не вмів застосовувати твої знання до твоїх потреб."Франческо Петрарка

"Недостатньо заволодіти премудрістю, треба також уміти користуватися нею."Цицерон

"Ніколи не висловлюйся чіткіше, ніж здатний мислити."Нільс Бор

"Мудрий може змінювати думку; дурень – ніколи."Іммануїл Кант

"Результат у роботі пропорційний до усвідомленості в ній."Георгій Іванович Гурджиєв

"Креативність – це просто створення зв'язків між речами. Коли творчих людей питають, як вони щось зробили, вони відчувають себе трохи винуватими, тому що вони не зробили нічого насправді, а просто помітили. Це стає їм зрозуміло з часом. Вони змогли зв'язати різні шматочки свого досвіду та синтезувати щось нове. Це відбувається тому, що вони пережили й побачили більше, ніж інші, або тому, що вони більше про це думають."Стів Джобс

"Якщо людина не виявила того, за що готова померти, то вона не заслуговує на те, щоб жити."Мартін Лютер Кінг

"Велич не в тому, щоби впадати у крайнощі, а в тому, щоби торкатися одночасно двох крайнощів і заповнювати проміжок між ними."Блез Паскаль

"Мистецтво бути мудрим полягає в умінні розпізнавати те, на що не варто звертати увагу."Вільям Джеймс

"Мудрий той, хто знає не багато, але потрібне."Есхіл

"Найнеобхідніша наука – наука забувати непотрібне."Антисфен

"Якщо я й бачив далі від інших, то через те, що я стояв на плечах гігантів."Ісаак Ньютон

"Читайте лише найкращі книги, бо інакше зовсім не встигнете їх прочитати."Генрі Девід Торо

"Ніде не знайти покою тому, хто не знайшов його в самому собі."Ларошфуко

"Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить."Володимир Кирилович Винниченко

"Нерозумні сперечаються з іншими людьми, мудрі – із самими собою."Оскар Вайлд

"Ваші стежки – у вас під ногами. Кожен побачить свою в належний час."Джон Рональд Руел Толкін

"Чим більше оточення знає, що ви собою являєте та що від вас варто очікувати, тим  сильніше це обмежує вашу свободу."Карлос Кастанеда

"Ми є те, що про себе навіяли самі та те, що про нас нам навіяли інші."Еріх Фромм

"Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе!"Сократ

"Найсильніший той, хто має владу над самим собою."Сенека

"Будь собою, решта ролей зайнята."Оскар Вайлд

"Моя самотність відкрила мені небо."Григорій Савич Сковорода

"Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе. Поки чоловік не знає Бога в самім собі, годі шукати Його в світі."Григорій Савич Сковорода

"Життя кожної людини є шляхом до самої себе."Герман Гессе

"Без любові до себе неможлива й любов до ближнього."Герман Гессе

"Говори з людьми відповідно до їхнього розуму."Сааді

"З тих, хто свариться, винним завжди є розумний."Йоганн Вольфганг фон Ґете

"Уміння пробачати – ознака сильних. Слабкі не пробачають."Махатма Ґанді

"Велика простота – найвища досконалість."Богдан-Ігор Антонич

"Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно." 1-е до Коринтян 6:12

"Того, хто має великі бажання, легко обманути. Того, у кого нема бажань, не має жодних шансів ошукати навіть найбільший дурисвіт."Кодо Савакі

"Дев'ять десятих нашого щастя залежить від здоров'я."Артур Шопенгауер

"Людина, що помірно та своєчасно займається фізичними вправами, не потребує ніякого лікування, спрямованого на усунення хвороби."Авіценна

"Для відповідності, краси та здоров'я потрібна не тільки освіта в області науки та мистецтва, але й заняття все життя фізичними вправами, гімнастикою."Платон

"Тіло – це оболонка духу, тому воно – перше, що має бути пізнаним."Шрі Ауробіндо

"Час – дорогоцінний подарунок, даний нам, щоб у ньому стати розумнішим, кращим, зрілішим і досконалішим."Томас Манн

"Час – найвірніший союзник завзятості."Йоганн Вольфґанґ фон Ґете

"Цінність дій полягає в їх своєчасності."Лао-Цзи

"Що б ви не думали про те, що буде, воно завше буде чимось іншим."Ґаутама Будда

"Велика наука жити щасливо полягає в тому, щоб жити тільки в теперішньому."Піфагор

"Істинна щедрість стосовно майбутнього – це все присвятити теперішньому."Альбер Камю

"Часу нема, є тільки мить. І тому в одну цю мить треба вкладати всі свої сили."Лев Миколайович Толстой

"Хоч би з ким ми воювали, воюємо з буденністю."Дмитро Олександрович Корчинський

"Запам'ятай: навіть найміцніше дерево зламати простіше, ніж пагони бамбуку чи верби, що гнуться за вітром."Брюс Лі

"Якщо очевидно, що цілей не можна досягнути, не коректуйте цілі, коректуйте дії."Конфуцій

"Той, хто питає, дурний упродовж п'яти хвилин, той, хто не питає, дурний усе життя."Бернар Вербер

"Займаючись справою, говорять тільки тоді, коли є що сказати; але в неробстві є потреба говорити безперервно."Жан-Жак Руссо

"І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували."Максим Тадейович Рильський

"Багатство – не в самому володінні багатством, а в умінні доцільно користуватися ним."Міґель де Сервантес Сааведра

"Витрачаючи гроші на непотрібне, мало матимеш їх на необхідне."Хілон

"Людина багата не тим, чим володіє, а тим, без чого з гідністю може обійтись."Іммануїл Кант

"Уникай двох крайностей: не барися, коли покличуть, і не поспішай, коли не кличуть."Апулей

"Буває, що дах над головою не дозволяє людям рости."Станіслав Єжи Лєц

"У нещасті доля завжди залишає двері для виходу."Міґель де Сервантес Сааведра

"Страждання – це спонукання до діяльності."Іммануїл Кант

"Щастя благотворне для тіла, але тільки горе розвиває здібності духу."Марсель Пруст

"Якщо ти йдеш крізь пекло, продовжуй іти."Вінстон Черчилль

"Єдиний спосіб бути щасливим – це любити страждання."Вуді Аллен

"Ніколи не буває великих справ без великих труднощів."Вольтер

"Людина повинна пишатися стражданнями. Кожне страждання нагадує нам, що ми високо розвинені істоти."Новаліс

"Спочатку тебе ігнорують, потім з тебе сміються, потім з тобою борються, потім ти перемагаєш." Махатма Ґанді

"Життя кожної людини – це казка, написана Богом."Ганс Крістіан Андерсен

"Починати потрібно з визначення факторів, що ведуть до щастя, і факторів, що ведуть до страждання. Після цього небхідно поступово виключити зі свого життя ті фактори, що ведуть до страждання, і посилити ті, що ведуть до щастя. У цьому - сенс моєї ідеї."Далай-Лама XIV

"Мрії – наріжні камені нашого характеру."Генрі Девід Торо

"Мрія – це початок відповідальності."Вільям Батлер Єйтс

"Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям."Григір Михайлович Тютюнник

"Наші мрії, заміри, бажання перейдуть часто в дійсність аж тоді, коли від себе їх відірвемо."Богдан-Ігор Антонич

"Щастя не в щасті, а в його досягненні."Федір Михайлович Достоєвський

"Практика – річ велика. Це життьова пошліть, але й життьова мудрість. Треба жити."Микола Хвильовий

"Неважливо, в яких фільмах ти знімаєшся – у фільмах для дорослих чи в фільмах для кіноакадеміків. Головне, щоб це приносило тобі задоволення."Саша Ґрей

"Думка більшості завжди хибна, бо більшість людей – ідіоти."Едґар Алан По


Я якось писав, що лінощі - це любов до себе. Певно, ви вкажете, що контексті даної статті вислів не дуже підхожий. Але я маю виправдання - цей афоризм підштовхує мене до логічного побажання: аби в результаті правильної мотивації та правильних зусиль ви дійшли до такого рівня розвитку, що лінощі для вас були б вихідними в череді інтенсивних, але приємних буднів прогресу, а не суцільними Темними Віками без надії на просвітлення.

Як вам цитати? Вмотивували? Надихнули? Може ви знаєте ще якісь цікаві вислови? Діліться в коментарях.

Знову збірка афоризмів, які я постив на Твітері, а потому перепощував на паблік "Постмодерністські уроки". І нині врочисто заявляю, що паблік остаточно закрито, а цитатки я більше не поститиму - тож дана стаття є останньою збіркою моїх афоризмів. Вибачте всі, хто це любив, і дякую за терпець усім, хто це ненавидів.

Якщо #досвідсуперечить картині світу, то варто її змінити. Досвід не може бути неправильним, такою може бути лише його #інтерпретація.
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 6, 2013

Ритм серця - #бітлюдського #життя - передається у #віршпід час написання. Читач відтворює в собі цей #ритм, коли занурений у поезію.
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 13, 2013

Усі помиляються. Утім, не всі лишають #помилкиневиправленими. Можливо, в цьому #секретуспіху. #успіх
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 14, 2013

#Церкває чудовим закладом для самотніх мандрівників узимку. #Безкоштовно, #тихо, #тепло, ще й до туалету можна сходити.
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 15, 2013

#Моваіснує для комунікації між людьми, а не для того, щоб херню городити.
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 20, 2013

Некритичне сприйняття сучасними людьми інформації в інтернеті нагадує те, як #ТВзомбує бабусьок. #інтернет#ЩоВІнтернетіНаписаноТоВсеПравда
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 22, 2013

Якщо в більшості людей забрати роботу, то їм нічим буде займатися. Бо не мають власних цілей у житті. Не знаю, жахатися чи сміятися.
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 29, 2013

Не розумію, чому харчова #індустріятак помішана на ароматизуванні продуктів. Таке враження, що їх не пожерти, а понюхати купують.
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 31, 2013

Чому декого так дратує #прибирання? Я от уявляю себе персонажем із #Сімс - одразу відтирати плиту чи пилососити стає веселіше.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 5, 2014

Більша частина західної психології по суті зводиться до простої тези: або прийдеш до гармонійних стосунків з батьками, або погано закінчиш.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 6, 2014

#Дуальність - хороша річ для виживання особини. Проте в природі її не існує.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 6, 2014

#Сварка - ознака близьких стосунків між людьми.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 7, 2014

Коли мене бентежить #тупістьсоціальної активності якоїсь компанії, то згадую, що це ж просто безволосі мавпочки граються. І стаю спокійний.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 8, 2014

#Любов - то є підтримування #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 9, 2014

#ОсобистістьБога? Маячня. Якщо #Богі є, то він являє собою повну #безосібність.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 10, 2014

Ми вбираємо в себе все, що колись любили. #любов#ототожнення#ідентифікація
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 11, 2014

На що звертаємо увагу, те й наповнюємо своєю енергією. #увага#енергія
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 12, 2014

#Алкоголізм - це добровільне #божевілля.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 13, 2014

Ти #особливий. Не всі це розуміють. А хто розуміє, той, певно, і є близькою тобі людиною.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 13, 2014

Нащо фертильні жінки користуються парфумами? Чи не очевидно, що найприємніший запах для фертильного чоловіка - #запахтіла фертильної жінки?
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 13, 2014

#Дорослішання - це процес ліквідації своїх упереджень.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 20, 2014

#Долябезсумнівно існує. Вона записана в нашому генетичному коді.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 23, 2014

Люди бухають через те, що бояться зустрітися з самими собою. #алкоголь#алкоголізм#Я
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 27, 2014

Я живу, реальність тече, я помру, реальність тектиме. Можливо, прийняти це всім серцем і означає #просвітлення. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 28, 2014

#Буддизм - це вчення Капітана Очевидності.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 28, 2014

Я не заберу в могилу своє тіло, вірші, речі, гроші. Я заберу тільки себе. Кого? Від цього й варто відштовхуватись у виборі пріоритетів.
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 30, 2014

Як нагрівається комп'ютер, так нагрівається й #мозок. Не варто доводити мозок до #перегрівання, варто знайти свій особистий кулер. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) January 30, 2014

Бути буддистом означає узгоджувати своє #егоз реальністю. #дзен#буддизм
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 1, 2014

Єдиний спосіб зробити щось добре - зробити це самому. #самостійність
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 1, 2014

Коли ти мастурбуєш не заради #задоволення, а заради #пізнання - ось справжня #мудрість. #мастурбація#дзен#секс
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 1, 2014

Головне не забувати, що будь-що, що впливає на наше #життята визначає наш #шлях, впливає та визначає лише певною мірою. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 1, 2014

#Просвітлення - коли розумієш, що нічого не потрібно. #дзен#саторі#буддизм
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 2, 2014

Жодна #концепціяне є правильною. У тому числі й концепція про те, що жодна концепція не є правильною. #дзен#буддизм
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 4, 2014

Страх смерті - страх перед невідомим. Смерті зараз немає, тож нащо боятися? #Смертьприйде в будь-якому разі, тож чому через це хвилюватися?
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 4, 2014

Усе, що відбувається - усе добре. Але не в тому сенсі, що є погане, а в тому, що ні хорошого, ні поганого не існує. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 5, 2014

#Правописне тільки регулює написання, але й фіксує зміни в граматиці людей. Причому друге важливіше, бо #мовадля людей, а не навпаки.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 5, 2014

#Помилкикорисні тим, що дають змогу себе усвідомити. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 5, 2014

#Дихання - це #сексповітря з організмом.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 6, 2014

Ми всі унікальні. Тільки #пихаза свою унікальність робить нас однаковими.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 6, 2014

#Хвилюваннязавжди зайві. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 6, 2014

#Порожнеча#життянабуває форми від твого світла. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 7, 2014

#Я - промінь свідомості, який оживляє порожнечу. Усе, як у квантовій фізиці, де спостерігач творить реальність своїм спостереженням. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 7, 2014

Якщо присутній #страх, то спитай себе - чи дійсно зараз те, що мені загрожує, присутнє? Якщо ні, то чого лякатися?
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 7, 2014

#Час - не реальність. Час - то умовність, аби допомогти узгодити діяльність Всесвітів, що звуться людьми. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 7, 2014

#Заздрістьмає коріння в дитячому соліпсизмі, що нібито це я мав бути таким/отримати це, але чомусь у моєму світі це отримує хтось інший.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 8, 2014

Моєї заслуги в тому, що я народився, немає, тому з днем народження доречніше вітати моїх батьків, а не мене. #ДеньНародження
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 8, 2014

Не варто прив’язуватися до слів, пам’ятаючи, що вони є лише засобом вираження істини, а не самою істиною. #дзен#істина
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 8, 2014

Люди шукають паралельні світи у фантастиці. Ідіоти! Вони щодня зустрічають паралельні світи - інших людей - і навіть не помічають цього.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 8, 2014

#Догма - примара істини. #дзен#істина
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 9, 2014

#Самореалізація– це бути щасливим і при цьому передавати це #щастяіншим, причому в такий спосіб, що й робить тебе щасливим.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 9, 2014

Якщо приймати теорію реінкарнації, то вимирання тварин і зростання людства - це добре. Адже тільки людина спроможна досягнути #просвітлення.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 9, 2014

Немає ніякого Творця, є тільки Творення.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 9, 2014

Усе, що сталося - добре й правильно, бо зокрема через це є все те, чому ми можемо радіти зараз. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 10, 2014

Квест Фродо, знищення персня всевладдя символізує звільнення від ілюзій еґо-Саурона, від його посягань на світ, що створює зло/страждання.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 10, 2014

#Пробачання - природна річ. Зебра вибачає лева, який її вполював. #Жертває слабкою особиною, і по суті це "жертва"в ім'я виживання виду.
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 11, 2014

Тільки осягнувши себе маленьким, станеш великим. #саморозвиток
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 12, 2014

#Цікавість - це прояв любові на інформаційному рівні. #любов
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 12, 2014

Неприємна #людина - енергетичний #вампір. Приємна людина - друг. #дружба
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 13, 2014

Якщо тебе дратує те, що каже інша людина, це означає, що тобі варто над цим порозмірковувати. #соціальне
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 13, 2014

Безперервність миті "тепер"тягне вперед. Якщо розум чіпляється за зад, то реальність здається не такою прекрасною, якою вона є. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 14, 2014

Якщо думка напружує, то значить зараз їй не місце. І вона або повернеться, аби її додумати в потрібний час, або розтане. #думи
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 14, 2014

Своїм страхом ми дозволяємо природі зрозуміти те, що нам потрібно. #страх
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 16, 2014

Якщо бажаєте переходу українців на українську мову, то маєте потерпіти перехідний період суржику. #мова#суржик
— Артем Бебик (@artem_bebik) February 26, 2014

Страх перед матюками позначає фрейдистські комплекси. #страх#Фрейд
— Артем Бебик (@artem_bebik) March 6, 2014

Не треба брати #відповідальністьза весь світ, достатньо взяти її за себе. Але повністю. #саморозвиток
— Артем Бебик (@artem_bebik) March 6, 2014

95% людей - невротики. А хто не невротик, того вважають диваком. #невроз#дивацтво
— Артем Бебик (@artem_bebik) March 7, 2014

#Рішення - це #розслабленнядумки.
— Артем Бебик (@artem_bebik) March 12, 2014

Геть інфантильний ідеалізм! #Кохання - це просто дружба + секс. От тільки ті #дружбаі #секс - не просто.
— Артем Бебик (@artem_bebik) March 12, 2014

Секція коментарів - уся для вас, як і завсігди.

Осінь і зима були дуже плідні в плані творчості. Може це так посприяли палкі революційні вібрації в Україні, або то наслідок затворницького періоду - але понаписував я багато. Дещо з нового вже опубліковано в пабліку, дещо я читав у Луцьку , дещо - в Харкові, а дещо - навіть у Миколаєві.

Однак, прийшла весна та принесла з собою щире оновлення, оновлення природи - і мене як її органічної частини. Як дерево щороку змінює листя, так і поет регулярно мусить скидати тягар застарілої творчості. Отже! Я прийняв рішення, що більше не писатиму (не)віршів: старе засохле листя геть! І шлях звільниться для нових та свіжих бруньок. Яких? То вже інша історія, а поки що я викладу всі останні твори (які я любо охрестив невіршами), що їх понавиписував за осінь, зиму та ще й трохи весну.




Вийшов з душу
І дощ пройшов.
Чому плакало небо,
Коли плакав я?

15.10.2013



Я кручуся на стільці
А моя вода з медом-лимоном
Крутиться навпаки.
Фізичний факт.

16.10.2013



Подивися в зіниці співбесіднику
В них сидить Бог.
Не бачиш?
А ти дивися, не відриваючись.

16.10.2013



Теорії фізики
Не є точкою опори.
Бо Всесвіт не ймовірний.

17.10.2013



Будди медитують на дні океану
Загублений хлопчик до них підпливає
Питає:
Як не трахатись?
Просто віддайся.

18.10.2013



Не зважаючи
На розуміння Я,
Знання себе навалюється
З болем.

19.10.2013



Усі вірші - плагіат
Бо слова вигадані
Не нами.

19.10.2013



Якщо пташка зранку
За вікном не заспівала
То й день пройде
Мов чорна хмара.

19.10.2013



Покоління Вікіпедії,
Привіт.
Уже повірили в усі статті,
Написані такими ж як і ви?

20.10.2013



Б'юся об стіну
Як бот з контр-страйку
Стіну існування.

21.10.2013

Інколи так обурюєшся світом, що хочеться щось змінити. Звісно, людей за пару днів не зміниш, тут потрібна наполеглива праця багатьох особистостей. Тож виливаєшся в тексті своїм обуренням, надіючися, що хоч це додасть краплю свідомості неборакам, зануреним в океан тарганів, що вирує в непробивній шкаралупі їхніх еґо.

От ці тексти, написані нещодавно, й пропоную вашій увазі - зібрані рядком, по порядочку. Як і минулого разу, ані есе, ані афоризми. Отже, міні-есе.




Загальний рівень свідомості жителів українського міста я оцінюю по тому, як вони переходять дорогу на зебрі.

Свідомі люди переходять вільно, авто зупиняються. Усе за законом, і не тільки дорожнім, але й законом здорового глузду - адже людина вразливіша за авто, то й перевагу на дорозі повинні мати пішоходи.
Це Київ, Чернігів, міста Західної України.

У містах з несвідомим населенням люди бояться, що їх задавлять на зебрі, а водії матюкаються з вікна, коли ти, нахаба такий, переходиш вільно, нібито "перешкоджаючи"рухові автівок. Усе теж за законом, утім це закон авторитаризму й вертикальної ієрархії, де має рацію той, хто сильніший. Залізне тіло авто вагою в кілька центнерів явно сильніше за людське тіло.
Це Миколаїв, Харків - міста Східної України.

Як бачимо, навіть у такій "дрібниці"виявляється наявність рабської ментальності. Можете порівняти з геополітикою регіонів - справа ваша. Але я мушу ствердити: варто завжди пам'ятати, що вільно переходити дорогу на зебрі - невід'ємне право пішохода, і не варто принижено дякувати "панові на залізній колісниці", що він великодушно зволив зупинитися й пропустити вас. Інакше Східній Україні ніколи не спекатися Януковських та Азірівих.

30.01.2014



Що поганого в матюках? Мені навіть казали, що це мантри темряви, які сіють зло в світі. Ідіоти! Матюки погані тільки тоді, коли людина вважає їх поганими. Хуй, пизда, їбання. Що в цьому поганого? Хуй - це чудово, він осіменяє, дарує життя. Пизда - це прекрасно, ми, як мінімум, усі вилізли з неї. Ну, і врешті-решт, якби не їбання, то тоді б нікого з нас не було. Люди негативно ставляться до життєдайних речей, вірячи дегенеративним і рабським соціальним шаблонам. Але життя понад ними - і поки людина цього не розуміє, вона страждає. Навіть через невинний набір літер, який зветься матюками.

Взагалі, на мою думку, якщо не робити з матюків нічого поганого, то їх просто перестануть використовувати (суджу з власного досвіду - я в повсякденному житті не матюкаюся). Утім, проблема тут глибше, вона корениться неприйнятті сексуальності, передусім власної, що є повним ідіотизмом. Саме тому, що люди думають (бо їх так привчили), що секс - це щось погане, сороміцьке, вони й використовують матюки, які напряму пов'язані з сексуальністю, для вираження емоційного негативу. З прийняттям сексуальності це відпадає. Як я можу назвати людину "хуйовою"в сенсі "поганою", якщо хуй - це добре, це творець життя?

30.01.2014



Дієтологи рекомендують добре пережовувати їжу перед тим, як проковтнути. Я рекомендую робити те саме з книгами.

Коли я читаю дійсно хорошу книгу, то одну сторінку проходжу десь півгодини. Ні, це не тому, що я дегенерат і повільно читаю. Це тому, що добре читання уводить глибоко в себе. Якщо книга якісна, то вона відправляє в турне до світу Артема Бебика, де кожне речення знайомить з новою країною.

Тому я дивуюся, що дехто читає книги пачками. Куди ви поспішаєте? Читання - не екзамен. Велика кількість прочитаних книг ніяк не покращить ваше життя, воно не копилка, а процес - важлива тільки якість, занурення в момент. Заради чого ви читаєте? Задоволення від інтриги? Нісенітниця! Ніяк не допоможе у вашому житті те, що ви дізнаєтеся, чи помре Гаррі Поттер в останній книзі. Незалежно від того, помре він чи ні, ви повернетесь у свій світ, де нічого не змінилося. Неважливо, що станеться з Гаррі Поттером - важливо тільки те, чи побачили в ньому себе ви. І якщо роздивилися добре, то у вас не залишиться вибору, окрім як бути собою та змінити свій світ.

1.02.2014



Думки з'являються, це творчість. Вони виникають і зникають, проте не вмирають - просто десь ховаються, і взаємодія зі світом може викликати їх назад у свідомість. Певно, думки помирають лише тоді, коли ми тим чи іншим чином створили реальність, яку вони маніфестували.

09.02.2014



Суть не в тому, щоб протестувати проти гендерних стереотипів, а бути від них незалежним, мати змогу робити як те, що в них вписується, так і те, що в них не вписується - згідно ситуації. І так щодо будь-яких стереотипів.

07.02.2014



Привіт, марксисти та революціонери!
Гордовите еґо - це пихатий панівний клас, народ - це інстинкти, колективне несвідоме.
Що відбувається, коли панівний клас занадто зажирається, не бачачи нічого далі свого носа? Правильно, революція. Як підсвідоме затоплює еґо при психозі, так і народ змиває пихату владу кривавою революцією, коли вже не може терпіти гніту. Що відбувається тоді? А що відбулося після революції 1917 року? Правильно, божевілля - аутизм та ізоляціонізм упереміж з безвольністю та постійним страхом.
Що ж робити тоді? Виходить, і влада-розум потрібна, і народ-підсвідоме. На особистому рівні - жити в гармонії з собою, не нехтуючи підказками підсвідомого, і розвиватися, враховуючи їх. На соціальному рівні - регулювати стосунки реформами на засадах демократії.
Звісно, радикальна революція це недоречно, проте інколи треба зробити невеличку революцію, аби дурний розум прислухався до криків невдоволеного підсвідомого - наприклад, Дон Хуан годував Кастанеду психоделіками, аби той зрозумів, що реальність не обмежується рамками бачення його еґо. Тож у такому розумінні нинішня м'яка революція Євромайдану - якраз та невеличка шокова терапія, яка потрібна для влади.

10.02.2014


***

Інформація має бути як їжа. Вона входить, даруючи задоволення. Вона перетравлюється в глибинах психіки, живлячи особистість. І вона виходить, аби стати добривом для інших живих істот.

12.02.2014

Наркотики не дарують нічого надзвичайного. Усе те понаднормове, що можна побачити й відчути в наркотичному угарі чи тріпі, вже є в нашій психіці, а всі речовини з наркотиків є в нашому організмі, природно виробляються ним. Інша справа, що додаткове вживання якихось речовин на короткий час розбалансовує фізіологічну  систему - рівень певних речовин різко підскакує, і людина отримує "незвичні"відчуття. Уся незвичність лише через різкість вводу в організм тих елементів, тож на тлі буденного стану свідомості неординарно виокремлюються відчуття після прийняття наркотичної речовини.

До того ж, наркотиком може стати будь-що, не тільки трава, героїн чи ЛСД. Справа лише в утворенні стійкої залежності. Але це вже інша історія.

05.03.2014



Секція коментарів - для ваших думок.Хотілося б вірити, що ці міні-есе - то початок дискусій, а не просто крик у пустку.

Часто чув про унікальність галицьких говірок, зустрічав збірки діалектних слів Галичини. І це добре, що галичани зберігають такий високий рівень регіональної свідомості. Єдине моє зауваження полягає в тому, що варто від них учитися та не забувати про власну малу батьківщину.

Отже, я виступив у Луцьку, а ви - ні (не ображайтеся, ніхто не ідеальний). Це відбулося 9 листопада в арт-кафе Друзі Forever.


Запросив мене провести поетичний вечірГеоргій Гонта, талановитий гравець руками на бандурі (це не просто бла-бла-бла - він мені грав наживо), хіка та взагалі різностороння особистість. Він же мене зустрів і водив містом. А потім посадив на потяг, що теж логічно.


Луцьк вразив мене своїм живим духом старовини, яким буквально пашіло звідусіль. Я завжди був схильний проявляти інтерес до Середньовіччя, українського зокрема, тому подекуди отримував історико-культурний оргазм, прогулюючись цим древнім містом (перша згадка про Луцьк аж у літописі 1085 року). Апогею сексуально-історичний процес досяг у легендарному Замку. Там мені вдалося постріляти з лука, про що я давно мріяв (оце я розумію - гідний атракціон). А на завершення прогулянки територією Замку я майже явно відчув себе перенесеним у лицарську добу Литовсько-Руської держави. Про це - вірш. Гадаю, він охарактеризує цей дивовижний стан найкраще:

Піднімаюся до Свидригайлової вежі
Під співи солов'їв.
Потрапив до Середньовіччя.

09.11.2013

Замок Любарта ліворуч.

Гуляли ми гуляли - і врешті-решт настав час поезії.


Людей зібралося небагато (що загалом не дивно для заходів такого формату). Утім, як відомо, головне не кількість, а якість. Я виступаю передусім заради прямого спілкування з публікою - і в цьому плані лучани мене дуже порадували. Люди швидко втягувалися в діалог, не боялися питати, коментувати, дискутувати, навіть один раз указали на помилку (за що я вдячний).

Дехто залишився ще після виступу взяти в мене автограф і висловити захоплення проведеним літвечором. Несамохіть продовжилася бесіда на ті теми, що я піднімав у проміжках між віршами. Чесно кажучи, дуже багато балакав, аби передати той культурний бекґраунд, в умовах якого творилися поезії - і, отже, надати краще розуміння (з цього приводу слушно написано в Луркморіпро постмодерністську літературу: "Людям без филологического образования вообще бывает невозможно понять некоторых шибко увлёкшихся авторов"- хоча в мене алюзії виходять далеко за межі філології). Говорили про одвічні філософські питання буття, про страждання, про прошарки реальності та існування, про східні духовні вчення, про невимовну дивовижність людської душі.

Слухачі виявилися співрозмовниками, що для мене дуже показово на поетичних читаннях - так я бачу, що моя творчість дійсно цікава людям, дійсно зачепила вібрації їхніх душ. Це говорить набагато більше, ніж банальні оплески, які часто робляться чисто заради дотримання формальностей.

Ну, а для тих, кому не пощастило побувати на моєму поетичному вечорі в Луцьку - викладаю вірші, вперше там оприлюднені (паблік вконтактіне рахую):


Усі вірші - плагіат
Бо слова вигадані
Не нами.

19.10.2013


Входить і виходить
Входить і виходить
Пульсація Всесвіту
У фрікціях дзен.

30.10.2013


Музика проливається крізь вени.
Блаженство, оргазм,
Вічна ерекція.

30.09.2013



Мої інтереси
Це якорі,
За які чіпляється життя.

10.09.2013



Думки гудять у голові
Зашкварюють мозок
Як зникли - то спокій.

29.10.2013


Страшно зустрітися з собою.
Ще страшніше -
Дізнатися, що все навколо - Ти.

01.10.2013



Той, хто мислить
Це я чи не я?
Той, хто бачить
Це я чи не я?
Той, хто судить
Я.

12.10.2013



Не зважаючи
На розуміння Я,
Знання себе навалюється
З болем.

19.10.2013


І я - не я
І ти - не ти
А все одно живемо
Ми

04.11.2013


Прокинувся - Великий Вибух
Заснув - і стиснувся
У сингулярність

29.10.2013


Цивілізація - це звір.
Що з'їв - перетравив.
Як отруївся - криза.

06.11.2013


Я смертний.
Але якщо смерть - це чорна діра,
То з її сингулярності
Великим вибухом
Вибухне Всесвіт.

22.10.2013


Нахуя я живу?
Нахуя я роблю?
Нахуя?
Нахуя?
Нахуя?!

26.10.2013


Моя душа
Мандрує
Від інфополя
До інфополя.

04.10.2013




Чому люди такі суєтливі?
Я боюся їх.
Доводиться глушитися в підіграванні.
Я клоун. Я мім.

30.09.2013



Усюди сміх навколо.
Чому мене дратує?
Я заспокоївся та зрозумів,
Що
Cміх - це плач.

03.10.2013



Б'юся об стіну
Як бот з контр-страйку
Стіну існування.

21.10.2013


Брахманпізнає себе через форми
А Я
Пізнаю себе через вірші

03.11.2013


Стани свідомості
Упираються
В стани реальності.

13.10.2013



У переливах ліхтарів
Блищить земля
Блищить асфальт
Пилинки радості
І світла

23.10.2013


Помирає природа
А з нею помираю і я.
Душа живе.

31.10.2013


Як листя опадає
З пожовклих дерев
З мене опадає світ.

14.10.2013


Краплі на кінчиках гілок.
Дерева оплакують
Осінню смерть.

29.10.2013


Вечірній промінь
Розфарбував панельний дім.
В рожевий. Але не як ТП.

24.09.2013



Повіяло квітками.
Мить.
І вже нема арома-раю.

10.10.2013



Дощик
Оросить асфальт
І змиє бруд затуфлених підошв.

23.10.2013


Цік-цік, цік
Напередодні зими
Пташки за вікном
Наче Бог.

13.10.2013



Такий холод у вересні.
А пташка співає
Серце радіє.

12.09.2013



Якщо пташка зранку
За вікном не заспівала
То й день пройде
Мов чорна хмара.

19.10.2013


Суцільні сизо-фіолетові хмари
Відрізали небо від очей.
Блакить проглядає мов Рай.

24.09.2013



Крізь затемнені вікна в маршрутці
Західні хмари стали багряними
Наче пломінь війни.

25.09.2013



Моє місто
Архітектурний цвинтар історії
Живіший за людей

27.10.2013


Місто й дерева в тумані
Птахи голосять
Фродо, де ти заховався?

28.10.2013


Світло ліхтарів
В тумані
Як фільм про інопланетян

28.10.2013


Холод розповзається по тілу.
Скарабеї пожирають твою плоть.
Віддайся холоду, розслабся.
Він зітре тебе вщент.

26.09.2013



Я кручуся на стільці
А моя вода з медом-лимоном
Крутиться навпаки.
Фізичний факт.

16.10.2013


Вийшов з душу
І дощ пройшов.
Чому плакало небо,
Коли плакав я?

15.10.2013


Гудить у голові
Як нульова кардіограма
Звук Нада.

27.10.2013


Хтось скаже хіпстор.
Хтось скаже підор.
Хтось скаже хворий на голову.
А я скажу:
Що в людини болить,
Про те вона і говорить.
Азаза

11.09.2013



В дитинстві кожен вірить у магію.
Дорослі руйнують її нормальністю.
Дехто проносить її крізь бар'єри системи.
А ви вже знайшли собі віддушину?

10.09.2013



Цікавість
Веде
Нитку життя
Крізь сансару.
Три мойри переріжуть нитку.
Але цікавість не зникне ніколи.

28.09.2013



Блядь,
У який же прекрасний час я живу.
Інтернет - бездонна скарбниця дивацтв.

27.10.2013


Покоління Вікіпедії,
Привіт.
Уже повірили в усі статті,
Написані такими ж як і ви?

20.10.2013


Великий цвинтар вебсайтів
Залишиться після нас.
Тони мертвої інформації.

30.10.2013


Хто любить їздити в маршрутках,
Хто любить втикати у вікно,
Той молодець.

10.09.2013



Геніальний математик
Зробив відкриття у вишці.
Але не зміг провести розрахунки з податками.

16.09.2013



Люди носять речі
А я бачу як речі живуть на ринку
Та мігрують на їхні тіла

27.10.2013


Життя - це творчість.
Ти - творець.
А як не осягнеш це,
То пиздець.

25.05.2013


Пару слів про сам заклад Друзі Forever, який додав мистецьких барв до атмосфери літвечору. Власник Богдан Іщук і персонал зустріли привітно і - що важливіше - так само й прощалися. Інтер'єр мене вразив своєю креативністю та оригінальністю: одразу видно, що люди вкладали душу - це простежувалося в тому, як любовно були викладені продукти (як зазначив мій супутник Георгій - хоч бери та фоткай на Інстаграм), у синкретизмі різних арт-декорацій (я особливо вподобав картинку з дзеркалом під назвою "Ти" - вельми концептуальний витвір), навіть у колекції книжок, що я виявив на другому поверсі.

Друзі Forever я, відверто кажучи, порівняв би з таким собі витвором мистецтва в сфері ресторанного бізнесу. Маю надію, що подібний творчий підхід до облаштування тільки множитиметься на теренах України. І Друзі Forever послужить гарним прикладом.

Традиційно в день літвечорів - фото в дзеркалі параші.

Оскільки прямого рейсу з Миколаєва до Луцька не існує, то довелося їхати з пересадками - туди через Одесу, а назад через Київ. Насправді був радий цій нагоді побути вільним туристом не тільки в Луцьку. Багато розповсюджуватися про враження не збираюся - лише короткий фото й поетичний звіт.

Одеса

Місяць і ліхтардесь коло одеського вокзалу.

Приїхав до Одеси
А пташки
Не перестали гратися в деревах.

08.11.2013


Стільки ворон
Все небо затулили карканням
У парку над Одесою.

08.11.2013


Парк. Сутеніє
Ввімкнулись ліхтарі
Пташки заглухли.
А люди все ті самі.

08.11.2013


Каркання над Одесою
Наче пульс життя
Веде від урбан-суєти.

08.11.2013


Сфера каркання над містом
Оточила хаотичною
Та вічною
Мережею Життя.

08.11.2013

Київ

За пару годин перебування в Києві наодинці вже побачив більше, ніж за безліч попередніх разів у компанії людей. #Київ#туризм
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 10, 2013

Прямо як у пісні Океану Ельзи - небо над Дніпром.

На дереві білки стриб-стриб
Хруст-хрусть кору
І пізньоосінній вітер їм не страшний.

10.11.2013


Сонце гріє добром
Що вдома
Що на Володимирській гірці

10.11.2013


Картини
Двері в інший світ
Який знаходиться в мені.

10.11.2013

Це фото вже вдома зробив. Нарешті придбав вишиванку - дякую тітоньці з Андріївського узвозу за позитив і знижку.

П.С. Фото з вечору будуть пізніше. Можливо.


Не забувайте, що секція коментарів - вона вся для вас. 

На сторінці Про авторазазначається, що головною метою блогу є зближення літератури та інтернету. Даний пост прямим чином торкається цього моменту.

Конкретно - я хочу ствердити, що Твітерє прекрасним ресурсом для афористів. Звісно, для багатьох ця популярна соцмережа асоціюється з чимось на зразок вульгарного мікрощоденнику, вміст якого: чим я поснідав, що я бухаю, як круто відірвався на ґіґу, подивіться на мою фоточку в дзеркалі тощо. Але очевидно, що вміст твітів може бути вельми різноманітним  - адже це лише голий інструмент, і кінцевий результат залежить від того, як його використовувати. У порожню форму твіту можна вписати набагато більш значущий сенс, ніж перерахована вище побутова банальщина.

Твітер може бути й таким.

От я люблю вигадувати афоризми (вірніше вони самі приходять - я лише записую) - й аби якнайшвидше поділитися ними з людьми, пощу їх на Твітері. Як авторові, мені складно судити про власні творіння, проте читачі наголошували, що вислови мої філософського напрямку (можливо, через те, що вони про все на світі). А це вже дещо підносить роль Твітеру над стереотипним уявленням про фото сніданків чи підліткових рефлексій, роблячи з цієї соцмережі такий собі універсальний мистецький гучномовець. Інтернет узагалі дає стільки пречудових можливостей, про які митці минулих епох могли тільки мріяти.

Колись моя афористична діяльність вилилася в проект Постмодерністські уроки. Він і досі триває на пабліку, але з покращеним - не пакращєннім! - форматом. У зв'язку з переорієнтацією на Твітер зміни торкнулися передусім порядку постингу моїх афоризмів: вони спочатку твітяться, а потім виливаються на паблік, а не навпаки, як було раніше. (Зізнаюся чесно - так просто зручніше). По-друге, дещо змінився формат пабліку: під впливом Твітеру з'явилися хештеґи, також вислів завжди супроводжується візуальним доповненням. Плюс афоризми завжди підписані, оскільки я вирішив постити не тільки власні творіння.

Відтоді накопичилося багато постмодерністських уроків нового твіт-формату, тож у даному пості я зібрав їх докупи. Чим з вами й бажаю поділитися.

Який сенс #буття? Буття і є відповіддю на це питання. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 13, 2013

#Життя - це пінг-понг між цікавістю та байдужістю.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 8, 2013

Коли не думаєш, то краще чуєш #Всесвіт. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 19, 2013

#Посмішка - це ключ до #просвітлення. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 3, 2013

#Математикаправдива, бо сама створила умови цієї правдивості. За межами математики 2+2 не дорівнює 4, бо ніяких 2, 4 та + не існує.
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 16, 2013

Порахуйте час між подумати та сказати. А тепер між сказати та зробити. Відчуваєте? А проміжок має бути однаковим. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 6, 2013

Варто знайти #компромісміж собою та світом, а не ломитися противсіхом. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 4, 2013

#Вірші - це шматки #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 20, 2013

Шизофренікам властиво бачити глибинний прихований смисл у звичайних словах. #Поезіядає легальну нагоду побути шизофреніком.
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 28, 2013

Якщо поет зациклюється на римі, то він не поет, а римувач. #поезія
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 28, 2013

Три стовпи: #любов, #творчість, #пізнання. Межа між ними така умовна та ілюзорна. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 29, 2013

#Стосункируйнує #егоїзм.
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 8, 2013

Це добре, якщо в тебе часто трапляється #дежавю. Це через тебе дивиться #вічність.
— Артем Бебик (@artem_bebik) July 18, 2013

#Маятися - від слова #майя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 21, 2013

Примітка: майя - це поняття в індійській філософії, що позначає ілюзорність світу речей, феноменів, людей.

Нічого зайвого. В житті - простота, в дизайні - мінімалізм, у голові - відсутність зайвих думок. Не варто заважати щастю. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 24, 2013

Єдина різниця між чоловіком і жінкою - первинні та вторинні статеві ознаки. #сексизм
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 26, 2013

Прикро, коли люди страждають через свою прив'язаність до слів, забуваючи, що вони є лише недосконалим засобом комунікації. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 27, 2013

Напружуватися найлегше без #напруження.
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 27, 2013

#Лінощі - це #любовдо себе.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 22, 2013

#Думки - це як #трейлердо фільму під назвою #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) August 27, 2013

Наявність наміру - це вже початок справи. #дзен#намір
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 2, 2013

Отак виростаєш, згадуєш, що ти думав у дитинстві про те, як бачитимеш світ дорослим - і розумієш: щось тут не так. #дитинство#гра#соціум
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 6, 2013

Мені кажуть "Я теж можу писати всіляку ахінею в стовпчик і називати це віршами". Чудово. Різниця в тому, що вони лише можуть, а я роблю.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 3, 2013

"У вині правди нема." (с) ЛСД
— Артем Бебик (@artem_bebik) June 20, 2013

#Життя - це великий довгий #жарт.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 11, 2013

"Своє гівно не пахне" - це, мабуть, кажуть ті, хто ніколи не намагався до нього принюхатися. #нюх#гівно
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 10, 2013

Може сни - то уривки чужих життів? #сон#життя
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 10, 2013

Щастя не в грошах, а в знанні витратити їх так, щоб здобути те #щастя. #гроші
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 15, 2013

Всі #люди - наркомани #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 16, 2013

#Рай - це #божевілля.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 16, 2013

Розкручення згустків напруги з підсвідомого - це і є #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 18, 2013

Гадаю, Курт Кобейн застрілився через #шоквід осягнення факту: велика #славане означає, що фанати розуміють душу свого кумира.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 19, 2013

#Сміх - це #істерикарадості.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 20, 2013

Втікаємо від своєї Тіні - отак і розвиваємо власне #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 22, 2013

#Спогади, підтверджені соціумом - от і маємо #особистість.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 22, 2013

Там, де є #вхід, звідти завжди є #вихід. Головне вміти його побачити.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 24, 2013

Одноманітна робота повністю протирічить людській природі. #робота#природа
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 25, 2013

З виникненням соцмереж стало набагато простіше будувати #еґо.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 27, 2013

#Просвітленняне існує. Є тільки #просвітлені. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 28, 2013

Коли я знаходжуся в соціумі, то бачу навколо гру, виставу, цирк. От і підіграю. #соціум#гра#вистава
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 30, 2013

Єдина безцінна річ, яку можна здобути в житті - #досвід.
— Артем Бебик (@artem_bebik) September 30, 2013

Чорна #діра - притягує інформацію. Прямо як людський #розум.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 1, 2013

Лінгвістичне спостереження: слова #існуваннята #снуваннявідрізняються лише однією літерою.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 1, 2013

#Батькине піклуються про душу, вони піклуються про #тіло. Ніхто не попіклується про твою душу. Треба робити це самому. #душа
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 2, 2013

#Поезія - це #терапіядуші, коли можна висловити абсолютно все.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 4, 2013

#Думки - це не #істина. Думки - це #творчість. Вони творять #життя.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 5, 2013

Наше #тілоруйнується дедалі дужче з кожним днем. Не варто намагатися це спинити, варто зробити #руйнуванняякомога продуктивнішим.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 18, 2013

#Депресія - це інтенсивне перекомпонування особистості.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 22, 2013

Коли спимо, набираємось енергії. Може #смерть - це глобальне насичення енергією перед новою мандрівкою під назвою #життя?
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 27, 2013

Я - не #тіло. Але це не означає, що тіло - не #я.
— Артем Бебик (@artem_bebik) October 28, 2013

#Життя– це просто чергування різних станів свідомості. #дзен
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 2, 2013

Коли когось критикуєш, завжди питай себе: чи добився я того, чого досягнув об'єкт моєї критики? #критика#успіх
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 5, 2013

#Хокку - це як #фотона пам'ять, тільки #поезія.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 8, 2013

#Здоров'я - це не відсутність хвороб. Здоров'я - це #рівновага.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 8, 2013

Помітив, що телефонні дзвінки завжди невчасні. От прямо #завжди. У цьому контексті #соцмережіє дуже корисним винаходом.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 9, 2013

Перед тим, як щось спожити, я в себе питаю: це потрібно моєму тілові чи капіталістам? Бо частіше бажання не природне, а нав'язане рекламою.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 12, 2013

Ніхто не хоче війни. Навіть найвойовничіші генерали просто хочуть погратися в реалістичних солдатиків. #війна
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 16, 2013

Сучасна #порноіндустріяробить з людей вуайеристів, котрим важливіше поспостерігати, ніж пережити самим. #вуайеризм#секс#порно
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 27, 2013

#Залежність - коли чітко розумієш, що не треба, але все одно робиш.
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 29, 2013

Коли хтось щось мені радить, я завжди питаю себе: чи бажаю я бути схожим на цю людину? Якщо ні, то навіщо мені її поради?
— Артем Бебик (@artem_bebik) December 2, 2013

До речі, ледь не забув - я в Твітері. Фоловте, читайте, коментуйте, ретвітіть, лайкайте. Буду всім радий. Про коментарі до статті теж не забувайте: уявіть, що ми ведемо філософський диспут в Академії Платона - і висловлювати свою думку стане набагато прикольніше.

Улітку я писав багато, і, як свідчили знайомі, якість поезії зросла. Можливо, це через те, що взявся за експерименти з новими формами. Хоча може ліпше сказати - з добре забутими старими, бо верлібри з довільною римою я писав ще років 5 тому. Однак зараз, звісно ж, більше досвіду, чуття і бла-бла-бла, тим-то виходить цікавіше.

Отже, підведу підсумки літа літнім же циклом. Знайомі свідчили, що почав писати інше. Що ж, не мудра річ роздивитись, як замінилась стилістика: обросла обсягом, наситилась міжрядковими спонтанними асонансними римами, більше лірики, менше кітчу. І, звісно ж - наполегливі пошуки, пошуки, пошуки істини - чи то пак через форму, чи через графіку, чи через теми. Хтось звинуватить - забогемився. Та мені похуй.

Що ще змінилось конкретно? Одійшов од хронологічності, на дати написання забив. Це вірші, а не консерви. Тим-то твори тут викладатиму за класифікацією стилістики (особистою):

- Аванґард
- Ліричне
- Соц
- Вумничання (фелазаврія)
- Патріотичне
- Еко-ко-кологічне
- Хіканське
- Легка наркоманія
- Тяжка героїнова залежність



Отже, годі слів, нижче - вірші за літо 2014:

Аванґард:

Дзен гітариста Прилуки

Дзень
Дзень дзень

Дзень
Дзень дзень

Дзень дзень
Бздинь

07.06.2014

Ліричне:

Боже мій Боже
Який же прекрасний світ
Я хочу кричати це всім
Звід неба утиканий
Кришталево чистими зірками
Духм’яна шовкошкіра юнки
Ріка тече ріка пливе у невідь інших берегів
І тиша цвіркунів
Я, далебіг,
Далеко біг
Плигав по плесу
Вгору горі вверх
Зірок торкався
Цілував
Які кричали німизною
Холодним палом пригортались
Ятрили водограй душі в
Оргазмотронній залі
Що вибухала світлом зір
Вир
Сотень тисячі́в мільйонів
Супер-нова
За хвилю зводилась нінащо
Я гашу горілий вакуум
Я пахну згарищем знемоги
Я – вічне плесо,
Хвилею
Верстаю
Дорогу
Від Бога
До Бога


Похмілля розчавить твій сон
Знов одгукнеться луна в серці твоїм
Це вона
Богиня забутих світів
Перламутровий одблиск напалму душі
Краще й не згадувать
Ні, так не буває
Розпустнику
Терпи
Цей вогонь без водички
Жуй активоване вугілля не запиваючи водою
Підкидай у піч
Аж до чорноти на губах, як учорашня грішна глупа ніч
Його гіркота - єпитимія
Лише вона понищить
Твої гріхи проти Богині
Відтак омиє життєдайна хлюща
І ти очищений. Амінь.


Макоцвітні гори
Ждуть
Їхній поклик
Прориває каламуть метушні
Почуй…
Забудь про екзистенційну порожнечу
Торуй за покликом цвітків
І просто будь
Тим макогоном
Що виду́шить з маку
Суть, заклечану


Диявол прибуває вві сні
На крилах нічних пацюків
Заплутується у волоссі сну
Охочий до молодих невинних душ
Але моя нащо йому?
Струс крижаного щура
В осерді
Пробудив
Кажу собі Не озирайся
Може за раменом
Чигає на мене нагла смерть
Жахливий какодемон
Інферно, архетип чорта
Що виліз з мого сновиддя
І смика нерви пазурами пекла
Ех, знав би я…
Знав би я, що він прийде
Я б тішився більше зорями
Я б любив людей більше
Я був би незгірше самого Ра
Що гріє все навколо
Та навіть Амон убиває росу
Навіть РаАмон помре вбиваючи останню росу
Дійсно, чи є взагалі сенс?
Дияволе, чи є взагалі сенс усьому цьому?
Я озирнувся поспитати, а там
Лише
Ніч
Самота
Навіть чорт не чига на нічних пацюків
Тільки я
Сам-один
Тільки я


Мазюнки хмар на небі
Сонцем напоєні
Зафарблені в мусяндж
Немов ладні кралі з рум'янцем на щоках
Але на відміну від хмар вони земні, сумні, без світла
Навколо ходять
Готові на все
Аби лише  хто поділився промінчиком
Аби лише не плакати на самоті
Аби лише знайти
Те, що зігріє своїм падінням
Ти вже летиш?
Ти вже голосиш вродою до мене?
Стій!
Я не свіча і не свічадо
Я темнозір, за горизонтом подій загубишся
Не підлітай, хмаринко
Тут нема тепла, хіба чорна діра
Завгрубшки з вагани повії



Точені брови
Чорні-пречорні
Вигином звились контрастним
Мовби талія кралі
Чиї струни співають подалі
Від хижих мужчин
З мармуру личко
Спалює няшністю блідість
Його риси – лялькові
Як найживіше

Чорна коса – зажмучений спрут
Що мої груди стисне зненацька
Я не чекатиму підступу, ні
Тільки ахну від щастя

Вумничання (фелазаврія):

За ковнір залляли лій, крижано-вогняний
Що є моці розплющую очі
Довкіл мерехтить червоний біль
Образа - найбезглуздіше з почуттів
Вона трубить зсередини осердя
І клює дзьобом зоб
Доцільно не зважати на це лезо
Що розтинає без причини трахею
Його криця не має сенсу
Тільки голод, що їсть добросердя
Тільки спрага, що п'є доброзичливість
Тільки пустка, що знищує тебе


Нащо цинізм?
Нащо бути таким грізним нігілістом?
Час опритомніти
Стати жовніром світла.
Що для людини є той надіб
Котрий вилікує душі відсутності?
Де та сокира-маятник,
Що протне стежку
Крізь хаотичний коловорот слів
Вавілонської бібліотеки?
Ех, якби його знайти
Щоб імпетом надихнуло
Цих переляканих
Самотніх Сумних
Дивних Чарівних
Незлих

Патріотичне:

Хіканське:

Легка наркоманія:

Як пилосос засмоктує сам себе
І не може засмоктати.
Так і небо
Лоно, яке вічно родить
І не може вродити
Плід, зачатий
З душ ненароджених
Постмодерністів

Тяжка героїнова залежність:

Постъ-чорнобильськѣ Анциболоти у пôдкийôвськихъ вальпургоналіяхъ

Це 28 червня в рок-барі "Перехрестя".




Літературно-музичний вечір просто неба 13 липня



Ідея проведення заходу просто неба - чудова. Як ковток свіжого кисню після ядушливих приміщень рок-барів. Втілення теж на рівні. Зібралась хороша компанія.


Виступ у Дзен-кафе 2 серпня.




Буду радий вашим коментарям, критиці, відгукам тощо. Тільки прошу щиро - побільше агресії, чорнухи, наклепів, інтриґ, проклять і траленґу. Без срачів на блозі нудно.


P.S. Вам подобаються мої вірші? Хочете потримати їх у руці? Держать при собі? Перечитувать коли-не-коли? А коли? Та коли тільки серце забажа. Це не проблема в майбутньому - оскільки я збираюся видати поетичну збірку, яку розповсюджуватиму між усіма охочими задарма. Єдина проблема в сьогоденні - бракує грошей. Меценатів не маю, тож уся надія на свій трудовий горб і шанувальників моєї поезії. Підтримай отчизняне мистецтво гривнею! Бодай 2-3 грошових одиниці - це вже щось, це вже допоможе. Скинути меценатство можна на картку жидо-бандерівського ПриватБанку 5211 5373 3371 0981. Ім'я власника вам відоме. Дякую за увагу.