Мої вірші часто порівнюють з хокку. Я, звісно, не проти - не моє діло, що людям ввижається. Але хочу сказати, що я перш за все бажаю ствердити принцип мінімалізму в поезії. І знаєте, порівняльники певним чином мають рацію: винахідники хокку, японці, дуже добре зналися на мінімалізмі (наприклад, на мінімалізм в архітектурі передусім вплинув саме японський стиль).
Це стосується форми.
І наостанок, мої нові вірші - як приклад мінімалізму в поезії. Наочно завжди зрозуміліше.
Бузок в'яне.
Я це фоткаю на Інстаграм.
Хтось подивиться.
Та оживе.
Коло замкнулося.
22.07.2013
Ctrl+C, Ctrl+V
Оце людське життя.
25.07.2013
Пилове море
Грає в кімнаті.
Крізь хвилі проглядає промінь.
26.07.2013
А потім зрозумів -
Я ж просто йду.
І спокій.
22.07.2013
А потім подумав.
І все.
25.07.2013
Солодкий дим.
Що за прекрасний запах?
Здається, це Будда насрав.
22.07.2013
Нічний Миколаїв
Дарує вуста
Шакті - богині ночі.
24.07.2013
У медитації сижу
Далеко вглиб гляжу
Пам-бам-|-пам-пам-пам.
28.07.2013
***
Забув, що пишу роман для людей.
Пишу для себе.
А навіщо комусь це лайно?
22.07.2013
Нема нічого
І є все
Ти - не ти - розчиняєшся
Як порошок.
24.07.2013
***
Згодні? Не згодні? Пишіть у коментарях, я відповідаю всім.
![]() |
Ілюстрація batori до мого вірша "Крапка". |
Що ж таке мінімалізм?
Не буду давати визначень, я не Вікіпедія, краще відповім аналогією. Замініть іноземний термін "мінімалізм" на слово "простота" - от і все - це одне й те саме. У простоті святість і просвітлення - дві найвищі мети західної та східної цивілізацій.
До речі, для дзен-буддистів творчість, писання віршів зокрема, вважалися прямим шляхом до просвітлення та перебуванні в медитативному, повністю інтуїтивному стані джхани, коли стирається межа між суб'єктом та об'єктом - мети всієї їхньої духовної практики (власне, слово "дзен" є японським варіантом китайського слова "чань", яке в свою чергу є перекрученням на свій лад палійського слова "джхана" - а Будда розмовляв саме палійською).
До речі, для дзен-буддистів творчість, писання віршів зокрема, вважалися прямим шляхом до просвітлення та перебуванні в медитативному, повністю інтуїтивному стані джхани, коли стирається межа між суб'єктом та об'єктом - мети всієї їхньої духовної практики (власне, слово "дзен" є японським варіантом китайського слова "чань", яке в свою чергу є перекрученням на свій лад палійського слова "джхана" - а Будда розмовляв саме палійською).
Як же зробити вірші мінімалістичними?Власне, є пару аспектів.
***
Це стосується форми.
Рима? Приберіть навмисну риму, вона заважає сприймати вірш. Коли я читаю сучасні римовані вірші, то одразу думаю про те, як же автор старався увіпхати всі ці слова в непотрібні рамки, нехтуючи змістом, власним баченням, оригінальністю власної душі. Відбиває бажання читати. Невже постмодернізм ще не навчив, що форма - це теж зміст?
Волт Витмен, який започаткував і популяризував верлібр, прямим текстом казав, що рима та класичні форми перешкоджають його душі виливатися у віршах. А навіщо вам ці кайдани?
Втім, це аж ніяк не означає, що рима як така є чимось поганим. Обов'язково варто залишати ту риму, яка виникає ненавмисно, несамохіть (у мене таке частенько буває), бо така вона справжня.
Волт Витмен, який започаткував і популяризував верлібр, прямим текстом казав, що рима та класичні форми перешкоджають його душі виливатися у віршах. А навіщо вам ці кайдани?
Втім, це аж ніяк не означає, що рима як така є чимось поганим. Обов'язково варто залишати ту риму, яка виникає ненавмисно, несамохіть (у мене таке частенько буває), бо така вона справжня.
Це стосується розміру.
Чому так багато людей пишуть довжелезні вірші? Коли люди бачить стовп тексту (ще й часто з якимись незрозумілими метафорами), то навіть не починають читати вірш. Як цьому запобігти? Дуже просто (як і все в мінімалізмі): писати коротко та ясно. За орієнтир можна взяти формат Твітеру - не більше 140 символів. Те, що коротко, те правдиво, бо йде від душі.
До того ж не варто забувати, що ми живемо в час швидкісного інтернету, коли люди читають статуси вконтакті, а не поеми. Правило "не стоит прогибаться под изменчивый мир" (укр. "не варто прогинатися під мінливий світ") тут геть недоречне. Якщо, звісно, хочете, щоб вас читали.
Чому так багато людей пишуть довжелезні вірші? Коли люди бачить стовп тексту (ще й часто з якимись незрозумілими метафорами), то навіть не починають читати вірш. Як цьому запобігти? Дуже просто (як і все в мінімалізмі): писати коротко та ясно. За орієнтир можна взяти формат Твітеру - не більше 140 символів. Те, що коротко, те правдиво, бо йде від душі.
До того ж не варто забувати, що ми живемо в час швидкісного інтернету, коли люди читають статуси вконтакті, а не поеми. Правило "не стоит прогибаться под изменчивый мир" (укр. "не варто прогинатися під мінливий світ") тут геть недоречне. Якщо, звісно, хочете, щоб вас читали.
Це стосується обмежень.
Вірніше не стосується, бо в поезії їх немає. Я пам'ятаю, як мене засуджували за матюки в поезії. Ну, вибачте, що в декого порушив віру в святість власних забобонів про віршування. Але суть у тому, що їхні погляди про поезію - це не поезія. Немає матюків, немає суржику, немає сленгу - є лише засоби поетичного вираження. Не бійтеся написати "хуй", якщо хочеться. Будьте щирими.
І взагалі досить надавати велике значення літерам. Поезія - не літери, а те ціле, яке вони складають. Більше того, хто сказав, що частками мають бути винятково літери? Про експерименти футуристів і дадаїстів ґуґліть самі.
Вірніше не стосується, бо в поезії їх немає. Я пам'ятаю, як мене засуджували за матюки в поезії. Ну, вибачте, що в декого порушив віру в святість власних забобонів про віршування. Але суть у тому, що їхні погляди про поезію - це не поезія. Немає матюків, немає суржику, немає сленгу - є лише засоби поетичного вираження. Не бійтеся написати "хуй", якщо хочеться. Будьте щирими.
І взагалі досить надавати велике значення літерам. Поезія - не літери, а те ціле, яке вони складають. Більше того, хто сказав, що частками мають бути винятково літери? Про експерименти футуристів і дадаїстів ґуґліть самі.
***
І наостанок, мої нові вірші - як приклад мінімалізму в поезії. Наочно завжди зрозуміліше.
***
Бузок в'яне.
Я це фоткаю на Інстаграм.
Хтось подивиться.
Та оживе.
Коло замкнулося.
22.07.2013
![]() |
Так, я написав вірш після того, як сфоткав це на Інстаграм. |
***
Ctrl+C, Ctrl+VCtrl+C, Ctrl+V
Оце людське життя.
25.07.2013
***
Пилове море
Грає в кімнаті.
Крізь хвилі проглядає промінь.
26.07.2013
***
Я йшов на роботу,
ЗАПІЗНЮВАВСЯЯ йшов на роботу,
А потім зрозумів -
Я ж просто йду.
І спокій.
22.07.2013
***
Шива кохався з Шакті вічно.
І все.
25.07.2013
***
Солодкий дим.
Що за прекрасний запах?
Здається, це Будда насрав.
22.07.2013
***
Нічний Миколаїв
Дарує вуста
Шакті - богині ночі.
24.07.2013
***
У медитації сижу
Далеко вглиб гляжу
Пам-бам-|-пам-пам-пам.
28.07.2013
***
Забув, що пишу роман для людей.
Пишу для себе.
А навіщо комусь це лайно?
22.07.2013
***
За межами себеНема нічого
І є все
Ти - не ти - розчиняєшся
Як порошок.
24.07.2013
***
Почав носити в'єтнамки.
Тепер ступаю,
Як Будда.
01.08.2013
дивися
на небо
01.08.2013
Тепер ступаю,
Як Будда.
01.08.2013
***
Частішедивися
на небо
01.08.2013
![]() |
Так, це теж з мого Інстаграму. |
***
Згодні? Не згодні? Пишіть у коментарях, я відповідаю всім.