Поетичний вечір Артема Бебика в Луцьку

Отже, я виступив у Луцьку, а ви - ні (не ображайтеся, ніхто не ідеальний). Це відбулося 9 листопада в арт-кафе Друзі Forever.


Запросив мене провести поетичний вечірГеоргій Гонта, талановитий гравець руками на бандурі (це не просто бла-бла-бла - він мені грав наживо), хіка та взагалі різностороння особистість. Він же мене зустрів і водив містом. А потім посадив на потяг, що теж логічно.


Луцьк вразив мене своїм живим духом старовини, яким буквально пашіло звідусіль. Я завжди був схильний проявляти інтерес до Середньовіччя, українського зокрема, тому подекуди отримував історико-культурний оргазм, прогулюючись цим древнім містом (перша згадка про Луцьк аж у літописі 1085 року). Апогею сексуально-історичний процес досяг у легендарному Замку. Там мені вдалося постріляти з лука, про що я давно мріяв (оце я розумію - гідний атракціон). А на завершення прогулянки територією Замку я майже явно відчув себе перенесеним у лицарську добу Литовсько-Руської держави.

Замок Любарта ліворуч.

Гуляли ми гуляли - і врешті-решт настав час поезії.


Людей зібралося небагато (що загалом не дивно для заходів такого формату). Утім, як відомо, головне не кількість, а якість. Я виступаю передусім заради прямого спілкування з публікою - і в цьому плані лучани мене дуже порадували. Люди швидко втягувалися в діалог, не боялися питати, коментувати, дискутувати, навіть один раз указали на помилку (за що я вдячний).

Дехто залишився ще після виступу взяти в мене автограф і висловити захоплення проведеним літвечором. Несамохіть продовжилася бесіда на ті теми, що я піднімав у проміжках між віршами. Чесно кажучи, дуже багато балакав, аби передати той культурний бекґраунд, в умовах якого творилися поезії - і, отже, надати краще розуміння (з цього приводу слушно написано в Луркморіпро постмодерністську літературу: "Людям без филологического образования вообще бывает невозможно понять некоторых шибко увлёкшихся авторов"- хоча в мене алюзії виходять далеко за межі філології). Говорили про одвічні філософські питання буття, про страждання, про прошарки реальності та існування, про східні духовні вчення, про невимовну дивовижність людської душі.

Слухачі виявилися співрозмовниками, що для мене дуже показово на поетичних читаннях - так я бачу, що моя творчість дійсно цікава людям, дійсно зачепила вібрації їхніх душ. Це говорить набагато більше, ніж банальні оплески, які часто робляться чисто заради дотримання формальностей.

Ну, а для тих, кому не пощастило побувати на моєму поетичному вечорі в Луцьку - тримайте віршика-хуїршика:

Життя - це творчість.
Ти - творець.
А як не осягнеш це,
То пиздець.

25.05.2013


Пару слів про сам заклад Друзі Forever, який додав мистецьких барв до атмосфери літвечору. Власник Богдан Іщук і персонал зустріли привітно і - що важливіше - так само й прощалися. Інтер'єр мене вразив своєю креативністю та оригінальністю: одразу видно, що люди вкладали душу - це простежувалося в тому, як любовно були викладені продукти (як зазначив мій супутник Георгій - хоч бери та фоткай на Інстаграм), у синкретизмі різних арт-декорацій (я особливо вподобав картинку з дзеркалом під назвою "Ти" - вельми концептуальний витвір), навіть у колекції книжок, що я виявив на другому поверсі.

Друзі Forever я, відверто кажучи, порівняв би з таким собі витвором мистецтва в сфері ресторанного бізнесу. Маю надію, що подібний творчий підхід до облаштування тільки множитиметься на теренах України. І Друзі Forever послужить гарним прикладом.

Традиційно в день літвечорів - фото в дзеркалі параші.

Оскільки прямого рейсу з Миколаєва до Луцька не існує, то довелося їхати з пересадками - туди через Одесу, а назад через Київ. Насправді був радий цій нагоді побути вільним туристом не тільки в Луцьку. Багато розповсюджуватися про враження не збираюся - лише короткий фото звіт.

Одеса

Місяць і ліхтардесь коло одеського вокзалу.

Київ

За пару годин перебування в Києві наодинці вже побачив більше, ніж за безліч попередніх разів у компанії людей. #Київ#туризм
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 10, 2013

Прямо як у пісні Океану Ельзи - небо над Дніпром.

Це фото вже вдома зробив. Нарешті придбав вишиванку - дякую тітоньці з Андріївського узвозу за позитив і знижку.

П.С. Фото з вечору будуть пізніше. Можливо.


Не забувайте, що секція коментарів - вона вся для вас.