24 червня я сходив до кінотеатру "Мультиплекс". Ні, зовсім не на кіно, тим паче, що як заклад для перегляду фільмів я його нікому не рекомендую. Я прокинувся в неділю спозаранку, аби відвідати показ робіт Батискафу 2013 - конкурсу відеопоезії (це як музичні кліпи, тільки для віршів, а не пісень). Наскільки знаю, захід відбувався не вперше, але потрапити на нього особисто мені вдалося вперше. Оскільки організатори недалекоглядно призначили показ на 10 ранку, я трохи запізнився на годину з чимось. Утім, ті роботи, що переглянути не вдалося (зокрема відеопоезію, що зайняла перше місце), я подивився в інтернеті.
В іншому звіті про конкурс написали про якісь номінації, журі та подібний непотріб, але я описую те, що спостерігав наочно в Мультиплексі - конкурс глядацьких симпатій, де місця оголошували за підсумками голосування всієї зали. Офіційні переможці, визначені авторитарнм журі, мене не цікавлять - гадаю, як і більшість творчих людей. (Одразу ремарка для організаторів - поменше совкового офіціозу - і буде
Перше місце
Мило, ванільно, оригінально. За костюми астронавтів окремий плюсик. Також порадували спецефекти - запуск ракети виглядав геть не реалістично, проте в цьому й фішка, саме через казковість анімація видалася вельми няшною.
Але як літератор, я передусім оцінював поезію. Отже, щодо вірша - нічого особливого. Якщо ви любитель розмитої ванілі, то вам точно сподобається, а ще краще - заходьте вконтактик на пабліки сучасної української поезії - там тьма тьмуща подібного. Хоча, віддам належне, А у вас дім далеко від нас?виконаний набагато якісніше за більшість однотипних віршиків з пабліків.
Авторкою і відео, і вірша є миколаївчанкаАнжеліка Богаченко. Перше враження справила приємне, здалася досить талановитою дівчиною, тож перше місце отримала заслужено. Можливо мої слова змусять Анжеліку задуматися, що варто зосередитися на візуальному мистецтві та не розпорошуватися на літературу.
Авторкою і відео, і вірша є миколаївчанкаАнжеліка Богаченко. Перше враження справила приємне, здалася досить талановитою дівчиною, тож перше місце отримала заслужено. Можливо мої слова змусять Анжеліку задуматися, що варто зосередитися на візуальному мистецтві та не розпорошуватися на літературу.
Інші цікаві роботи
Саме за нього віддав свій голос - і зовсім не через те, що Олександра Озеровамоя подружка, і в неї того дня був день народження. Я розривався між її відео та роботою, про яку написав нижче. Хоча вірш другої мені подобається більше (це не скасовує того, що вірш Олександри мені теж до смаку), я все ж таки взяв до уваги відеоряд - в Eu Te iubesc, Heroinaвін більш захоплюючий. Особливо яскравою була еротична сцена - завжди любив у творчості Озерової те, що вона певним чином протидіє табу на сексуальність. Хвалю за сміливість - певен, що багато людей побоялися б подібного, наприклад, та ж переможиця Анжеліка Богаченко.
Олександра пояснила, що історію хитрої назви роботи. Вона запитала в бабусі-молдаванки, як буде по-молдавськи (так, я в курсі, що літературна молдавська тотожна літературній румунській) "Я тебе кохаю" - от воно так і буде: Te iubesc. Героїн, що молдавською Heroina додав друг Озерової в ході переписки. Отакі справи.
***
Ну, тут багато говорити не потрібно. Улюблений вірш улюбленого миколаївського поета Олега Дороша. Я вище казав про те, що відеоряд не дуже, хоча насправді я просто був рабом порівняння - насправді кліп досить цікавий і органічно укладений в короткий проміжок часу (вірш Думкигеть невеличкий, за що окремий плюс - я вважаю, що сучасна поезія має бути максимально короткою). Особливо хочеться відзначити декламацію: коли автор повільно говорив останні рядки, то в мене пішли мурашки по шкірі.
І ложка дьогтю: ставлю дислайк за притишення музики, коли лунають рядки - це обриває атмосферу, заважаючи в неї зануритися. Також не сподобалася якість зображення - мабуть, потрібна краща камера.
***
Моя участь у цьому конкурсі була невеличка - перекладав субтитри для Олега та Олександри. Мені приємно спостерігати розвиток поетичної сцени в Миколаєві - і цей пост разом з тими перекладами є невеличкою підтримкою процесу.
А от з прозою туго. І наразі я сконцентрований на виправленні саме цієї прикрості - ви могли помітити, що пишу на блоґ набагато рідше, ніж раніше. Бракує часу. Утім, постити в невеликих обсягах я продовжую - слідкуйте за оновленнями на Твітері. З новим дизайном це можна робити прямо з блоґу.
Чекатиму ваших коментарів.