Поетичний вечір Артема Бебика в Луцьку

Отже, я виступив у Луцьку, а ви - ні (не ображайтеся, ніхто не ідеальний). Це відбулося 9 листопада в арт-кафе Друзі Forever.


Запросив мене провести поетичний вечірГеоргій Гонта, талановитий гравець руками на бандурі (це не просто бла-бла-бла - він мені грав наживо), хіка та взагалі різностороння особистість. Він же мене зустрів і водив містом. А потім посадив на потяг, що теж логічно.


Луцьк вразив мене своїм живим духом старовини, яким буквально пашіло звідусіль. Я завжди був схильний проявляти інтерес до Середньовіччя, українського зокрема, тому подекуди отримував історико-культурний оргазм, прогулюючись цим древнім містом (перша згадка про Луцьк аж у літописі 1085 року). Апогею сексуально-історичний процес досяг у легендарному Замку. Там мені вдалося постріляти з лука, про що я давно мріяв (оце я розумію - гідний атракціон). А на завершення прогулянки територією Замку я майже явно відчув себе перенесеним у лицарську добу Литовсько-Руської держави. Про це - вірш. Гадаю, він охарактеризує цей дивовижний стан найкраще:

Піднімаюся до Свидригайлової вежі
Під співи солов'їв.
Потрапив до Середньовіччя.

09.11.2013

Замок Любарта ліворуч.

Гуляли ми гуляли - і врешті-решт настав час поезії.


Людей зібралося небагато (що загалом не дивно для заходів такого формату). Утім, як відомо, головне не кількість, а якість. Я виступаю передусім заради прямого спілкування з публікою - і в цьому плані лучани мене дуже порадували. Люди швидко втягувалися в діалог, не боялися питати, коментувати, дискутувати, навіть один раз указали на помилку (за що я вдячний).

Дехто залишився ще після виступу взяти в мене автограф і висловити захоплення проведеним літвечором. Несамохіть продовжилася бесіда на ті теми, що я піднімав у проміжках між віршами. Чесно кажучи, дуже багато балакав, аби передати той культурний бекґраунд, в умовах якого творилися поезії - і, отже, надати краще розуміння (з цього приводу слушно написано в Луркморіпро постмодерністську літературу: "Людям без филологического образования вообще бывает невозможно понять некоторых шибко увлёкшихся авторов"- хоча в мене алюзії виходять далеко за межі філології). Говорили про одвічні філософські питання буття, про страждання, про прошарки реальності та існування, про східні духовні вчення, про невимовну дивовижність людської душі.

Слухачі виявилися співрозмовниками, що для мене дуже показово на поетичних читаннях - так я бачу, що моя творчість дійсно цікава людям, дійсно зачепила вібрації їхніх душ. Це говорить набагато більше, ніж банальні оплески, які часто робляться чисто заради дотримання формальностей.

Ну, а для тих, кому не пощастило побувати на моєму поетичному вечорі в Луцьку - викладаю вірші, вперше там оприлюднені (паблік вконтактіне рахую):


Усі вірші - плагіат
Бо слова вигадані
Не нами.

19.10.2013


Входить і виходить
Входить і виходить
Пульсація Всесвіту
У фрікціях дзен.

30.10.2013


Музика проливається крізь вени.
Блаженство, оргазм,
Вічна ерекція.

30.09.2013



Мої інтереси
Це якорі,
За які чіпляється життя.

10.09.2013



Думки гудять у голові
Зашкварюють мозок
Як зникли - то спокій.

29.10.2013


Страшно зустрітися з собою.
Ще страшніше -
Дізнатися, що все навколо - Ти.

01.10.2013



Той, хто мислить
Це я чи не я?
Той, хто бачить
Це я чи не я?
Той, хто судить
Я.

12.10.2013



Не зважаючи
На розуміння Я,
Знання себе навалюється
З болем.

19.10.2013


І я - не я
І ти - не ти
А все одно живемо
Ми

04.11.2013


Прокинувся - Великий Вибух
Заснув - і стиснувся
У сингулярність

29.10.2013


Цивілізація - це звір.
Що з'їв - перетравив.
Як отруївся - криза.

06.11.2013


Я смертний.
Але якщо смерть - це чорна діра,
То з її сингулярності
Великим вибухом
Вибухне Всесвіт.

22.10.2013


Нахуя я живу?
Нахуя я роблю?
Нахуя?
Нахуя?
Нахуя?!

26.10.2013


Моя душа
Мандрує
Від інфополя
До інфополя.

04.10.2013




Чому люди такі суєтливі?
Я боюся їх.
Доводиться глушитися в підіграванні.
Я клоун. Я мім.

30.09.2013



Усюди сміх навколо.
Чому мене дратує?
Я заспокоївся та зрозумів,
Що
Cміх - це плач.

03.10.2013



Б'юся об стіну
Як бот з контр-страйку
Стіну існування.

21.10.2013


Брахманпізнає себе через форми
А Я
Пізнаю себе через вірші

03.11.2013


Стани свідомості
Упираються
В стани реальності.

13.10.2013



У переливах ліхтарів
Блищить земля
Блищить асфальт
Пилинки радості
І світла

23.10.2013


Помирає природа
А з нею помираю і я.
Душа живе.

31.10.2013


Як листя опадає
З пожовклих дерев
З мене опадає світ.

14.10.2013


Краплі на кінчиках гілок.
Дерева оплакують
Осінню смерть.

29.10.2013


Вечірній промінь
Розфарбував панельний дім.
В рожевий. Але не як ТП.

24.09.2013



Повіяло квітками.
Мить.
І вже нема арома-раю.

10.10.2013



Дощик
Оросить асфальт
І змиє бруд затуфлених підошв.

23.10.2013


Цік-цік, цік
Напередодні зими
Пташки за вікном
Наче Бог.

13.10.2013



Такий холод у вересні.
А пташка співає
Серце радіє.

12.09.2013



Якщо пташка зранку
За вікном не заспівала
То й день пройде
Мов чорна хмара.

19.10.2013


Суцільні сизо-фіолетові хмари
Відрізали небо від очей.
Блакить проглядає мов Рай.

24.09.2013



Крізь затемнені вікна в маршрутці
Західні хмари стали багряними
Наче пломінь війни.

25.09.2013



Моє місто
Архітектурний цвинтар історії
Живіший за людей

27.10.2013


Місто й дерева в тумані
Птахи голосять
Фродо, де ти заховався?

28.10.2013


Світло ліхтарів
В тумані
Як фільм про інопланетян

28.10.2013


Холод розповзається по тілу.
Скарабеї пожирають твою плоть.
Віддайся холоду, розслабся.
Він зітре тебе вщент.

26.09.2013



Я кручуся на стільці
А моя вода з медом-лимоном
Крутиться навпаки.
Фізичний факт.

16.10.2013


Вийшов з душу
І дощ пройшов.
Чому плакало небо,
Коли плакав я?

15.10.2013


Гудить у голові
Як нульова кардіограма
Звук Нада.

27.10.2013


Хтось скаже хіпстор.
Хтось скаже підор.
Хтось скаже хворий на голову.
А я скажу:
Що в людини болить,
Про те вона і говорить.
Азаза

11.09.2013



В дитинстві кожен вірить у магію.
Дорослі руйнують її нормальністю.
Дехто проносить її крізь бар'єри системи.
А ви вже знайшли собі віддушину?

10.09.2013



Цікавість
Веде
Нитку життя
Крізь сансару.
Три мойри переріжуть нитку.
Але цікавість не зникне ніколи.

28.09.2013



Блядь,
У який же прекрасний час я живу.
Інтернет - бездонна скарбниця дивацтв.

27.10.2013


Покоління Вікіпедії,
Привіт.
Уже повірили в усі статті,
Написані такими ж як і ви?

20.10.2013


Великий цвинтар вебсайтів
Залишиться після нас.
Тони мертвої інформації.

30.10.2013


Хто любить їздити в маршрутках,
Хто любить втикати у вікно,
Той молодець.

10.09.2013



Геніальний математик
Зробив відкриття у вишці.
Але не зміг провести розрахунки з податками.

16.09.2013



Люди носять речі
А я бачу як речі живуть на ринку
Та мігрують на їхні тіла

27.10.2013


Життя - це творчість.
Ти - творець.
А як не осягнеш це,
То пиздець.

25.05.2013


Пару слів про сам заклад Друзі Forever, який додав мистецьких барв до атмосфери літвечору. Власник Богдан Іщук і персонал зустріли привітно і - що важливіше - так само й прощалися. Інтер'єр мене вразив своєю креативністю та оригінальністю: одразу видно, що люди вкладали душу - це простежувалося в тому, як любовно були викладені продукти (як зазначив мій супутник Георгій - хоч бери та фоткай на Інстаграм), у синкретизмі різних арт-декорацій (я особливо вподобав картинку з дзеркалом під назвою "Ти" - вельми концептуальний витвір), навіть у колекції книжок, що я виявив на другому поверсі.

Друзі Forever я, відверто кажучи, порівняв би з таким собі витвором мистецтва в сфері ресторанного бізнесу. Маю надію, що подібний творчий підхід до облаштування тільки множитиметься на теренах України. І Друзі Forever послужить гарним прикладом.

Традиційно в день літвечорів - фото в дзеркалі параші.

Оскільки прямого рейсу з Миколаєва до Луцька не існує, то довелося їхати з пересадками - туди через Одесу, а назад через Київ. Насправді був радий цій нагоді побути вільним туристом не тільки в Луцьку. Багато розповсюджуватися про враження не збираюся - лише короткий фото й поетичний звіт.

Одеса

Місяць і ліхтардесь коло одеського вокзалу.

Приїхав до Одеси
А пташки
Не перестали гратися в деревах.

08.11.2013


Стільки ворон
Все небо затулили карканням
У парку над Одесою.

08.11.2013


Парк. Сутеніє
Ввімкнулись ліхтарі
Пташки заглухли.
А люди все ті самі.

08.11.2013


Каркання над Одесою
Наче пульс життя
Веде від урбан-суєти.

08.11.2013


Сфера каркання над містом
Оточила хаотичною
Та вічною
Мережею Життя.

08.11.2013

Київ

За пару годин перебування в Києві наодинці вже побачив більше, ніж за безліч попередніх разів у компанії людей. #Київ#туризм
— Артем Бебик (@artem_bebik) November 10, 2013

Прямо як у пісні Океану Ельзи - небо над Дніпром.

На дереві білки стриб-стриб
Хруст-хрусть кору
І пізньоосінній вітер їм не страшний.

10.11.2013


Сонце гріє добром
Що вдома
Що на Володимирській гірці

10.11.2013


Картини
Двері в інший світ
Який знаходиться в мені.

10.11.2013

Це фото вже вдома зробив. Нарешті придбав вишиванку - дякую тітоньці з Андріївського узвозу за позитив і знижку.

П.С. Фото з вечору будуть пізніше. Можливо.


Не забувайте, що секція коментарів - вона вся для вас.